Політ Путіна на чолі зграї журавлів-стерхів викликав багато фотожаб і карикатур

Можливо, ви помічали, як президент сусідньої держави привласнює собі всі перемоги? Олімпіаду він виграв, у ІІ-й світовій переміг, терористів подолав. Іноді доходить до абсурду: стерхи без нього не літають, корови не дояться. Хтось може просто сказати, що то він біситься через самозакоханість чи старечий маразм. Це не так. Привласнювати собі всі перемоги, аж до битви на Куліковому полі - це політтехнологія.

Для того, щоб ми, українці, перемогли, Путін повинен програти. Вийшов такій собі афоризм у дусі Кличка, але спробую розшифрувати, що маю на увазі.

Навіщо Путіну привласнювати перемоги? Відповідь дає Гюстав Лебон, автор книги “Психологія народів і мас”, яку написав ще 1895 року. Там говорилося, що будь-якій юрбі потрібен Вождь. Вожак не обов'язково є розумним, так як розум народжує сумніви. Він діяльний, енергійний, фанатичний. Вождю необхідна чарівність (російською мовою — очарование). Чарівність у даному контексті означає не фізичну привабливість. Іноді її називають харизмою. Вона буває вроджена, як наприклад, у Муссоліні чи Петра Пустельника. Але зараз, у час високих політтехнологій, вона може бути набутою. Її дають влада, гроші і успіх.

Метода така: поступово щезає Путін як людина, натомість з'являється Путін як міф. ВВ не їсть і не п'є, звісно, не ходить в туалет. Він не має дружини і коханки, він одружений на Росії. Він може осідлати коня і орла, він знаходить артефакти. Він вічно молодий. Він має 8 дан по карате. В рукопашному бою переможе одною лівою. Він зухвалий. Його годинами чекають світові лідери. Всіх переграв. Він - надлюдина.

Що це дає. Натовп, в який перетворилось суспільство, не думаючи, йде за цією надлюдиною і виконує те, що йому скажуть. Бо вірить сліпо. Якщо за тебе думає надлюдина, ти сам належиш до раси обраних. До ідеалу свій міф довів свого часу Гітлер, якого Путін обережно копіює.

Той же Лебон пише, що міф може розвіятися миттєво, якщо натовп зрозуміє, що його обманювали. Ним керує не надлюдина, а звичайнісінький шахрай. Так сталось з Наполеоном після Ватерлоо. Садамом Хуссейном, якого знайшли у підземному сховищі, брудного та переляканого. Вони втратили владу, гроші та успіх. Пуф. І немає міфу. Як мильна бульбашка лопнула.

Чарівність - така штука, що зникає від кожного програшу. Псковські десантники “заблукали”, і вже вплив Путина на юрбу зменшився. Ракета не запустилась - опозиція стала подавати голос. Виникає питання : який звязок між авіакатастрофою і Путіном. Прямий. Як він бере на себе кожну перемогу, так і відповідальність за всі поразки падає на його голову. Це недоліки міфотворчості. Для нас найважливіша його військова поразка. Бо суспільство мобілізоване Путіним до війни, - “Кругом враги! Но ми іх одной левой победім”. Економічний провал додається в комплексі. Добре би ще, аби була якась спортивна поразка. На зразок відміни чемпіонату світу, коли в нього вже вбухані шалені гроші. Поразок у Путна вже було предостатньо, але поки інформація про них не може пробитися через заслону пропаганди. Потрібно хоча б одна така, яку вже не можна приховати. Як розгром Паульса під Сталінградом.