Кожна нація має своїх героїв і зрадників. Від співвідношення між цими категоріями людей залежить, наскільки міцною є нація. Теоретично чим більше героїв, тим нація міцніша, - і навпаки. З іншого боку, не завжди кількісний показник є ознакою якості нації.

Україна зараз переживає нелегкі часи. Кількість зрадників, які працюють на Росію, не зміримо висока. Героїв, звісно, набагато більше. Але через велику кількість зрадників українські герої змушені жертвувати своїм життям, аби наша держава не перетворилась на бліду копію Росії.

Зрадники засіли у вищих ешелонах влади. За вишиванками й генеральськими зірками не відразу зрозумієш, хто працює на Росію. А якщо зважити на совєтський менталітет, російське мислення – то й поготів. Плюс до цього ще й недолугість тих, хто вважає себе українськими патріотами, але діє так, як вигідно ворогу.

Зрадники – не лише ті, які здають наших хлопців в зоні АТО, посилають їх на вірну смерть, а й ті, хто в тилу розкрадає гроші або підсовує неякісні бронежилети, від яких гинуть люди.

За словесним патріотизмом часто-густо ховається не лише некомпетентність і боягузтво, а відверте зрадництво.

Президент ще й досі не оголосив жалобу за вбитими в Іловайському котлі. Натомість Гелетей знову керує службою охорони. Порошенко й колишній міністр оборони не взяли на себе особисту відповідальність за цю трагедію. Що це?

Некомпетентність? Боягузтво? Зрада? Чи три в одному?

Генералітету легше спихнути на добровольчі батальйони свої військові невдачі, ніж нести за це відповідальність за всією строгістю закону в умовах воєнного стану, в якому фактично перебуває Україна. Прокуратура й суди теж лишилися ще тими, януковицькими, каральними, які захищають бандитів, а не людей, тому сподіватися на об’єктивність не доводиться.

Взагалі дивна чи гібридна, як її назвали, війна з Росією й справді є дещо незвичною. То українські вояки, захищаючись від терористів, утікають на територію Росії, а їх звідти відпускають, то наші ж добровольчі батальйони відходять з бойових позицій, аби не стати мішенню й не бути розстріляними тими ж терористами чи російськими військами.

Класична назва дезертирів чи зрадників до них не підходить, хоча по-різному можна до цього ставитись, особливо на емоційному рівні. З іншого боку, не було би цих “відряджень” у Росію чи втеч з поля бою, якби військове керівництво прийняло всі необхідні міри для захисту життя людей в зоні АТО.

Ми ще достеменно не знаємо всіх зрадників поіменно, особливо на вищих щаблях влади. Нині вони впевнені в собі, завойовують депутатські мандати, працюють на державних посадах. Проте нема нічого таємного, що не стало би явним.

Так каже Біблія. Люди, нехай і поволі, починають розуміти, що ховається за гучними заявами. Герої вже не однієї Небесної Сотні дивляться на нас з небес. Не сміємо зрадити їх. Мусимо довести їхню справу до кінця, розібратися з ворогами й зрадниками, наповнити Україну національним українським змістом. Наша держава вартує того, щоби бути цивілізованою й диктувати свої умови на світовій геополітичній карті.