Когось дивує факт того, що війна триває в час перемир’я? Когось дивує те, що російські військові продовжують окуповувати Донбас під виглядом добровольців? Гадаю більшості давно зрозуміло, що слова «перемир’я» чи «добровольці» існують винятково у віртуальній пропагандистській реальності Кремля.

В Луганську є ресторація — «Плакуча Іва». Знаходиться вона в старому центрі міста, біля побудованого полоненими німцями готелю «Україна» більш відомого в народі, як готель «Жовтень». Зараз це одне з небагатьох «злачних» місць, де можна відпочити і саме тут журналістка Financial Times Кортні Уівер поспілкувалась з тими, кого називають «ополченцями», а насправді російськими військовими. В новій російській військовій формі зразка 2012-го року шість вояк пояснили, що їх «добровільно-примусово» відправили на Донбас із Росії і тепер вони займаються підготовкою бойовиків в Луганську. Тут вони вже місяць. Як раз з того часу як мало розпочатись так зване «перемир’я» і мала схлинути перша хвиля російських найманців, які перебували на Донбасі до початку вересня.

Голова «ДНР» Ігор Плотницький вирішив нести розумне, добре і вічне в люди. Спочатку «еленерівці» захопили і «націоналізували» кінотеатр «Україна». Коли робітники кінотеатру на вимогу бойовиків розпочати сеанси сказали, що без плівок процес демонстрації стрічок не запуститься, бандити здивовано відповіли: «ви ж їх з інтернету скачуєте!».

За кінотеатром настала черга Драматичного театру. «Еленерівці» наказали акторам розпочати театральний сезон. «В дальнейшем вопросы культурного и духовного развития наших граждан мы будем держать под особым контролем», — сказав Плотницький. Слово «контроль», наскільки можна зрозуміти, ключове.

Бойовики обіцяють акторам, медикам і вчителям зарплатню. Щоправда не зазначають з якого бюджету. При цьому цей же Плотницький видав наказ «о символике старой власти», в якому розпорядився знищити всі герби і навіть код UA на номерних знаках автомобілів.

Разом з тим Ігор Плотницький, ватажок батальйону «Привид» Олексій Мозговий та отаман «донських козаків» Микола Козіцин провели зустріч і клятвено пообіцяли не сваритись, не воювати один з одним, а зібравшись духом разом піти на Київ, щоб визволити столицю України від ненависної «хунти». Але схоже що самі підлеглі цим «діячам» банди не особливо спішать миритись.

Так під Алчевськом на днях знову відбулись бойові зіткнення між «козаками» і бойовиками «Привиду». Мозговий, який в наслідок цього вимушений був відступити, роздав зброю серед населення, яке невдоволено діями «козаків».

В Свердловську давно стало зрозумілим, що так звані «козаки» Козіцина намагаються поставити хрест на владі «ЛНР» і займаються витісненням конкурентів та просто мародерствують. А дехто стаханівський «батя» — ще один ватажок бойовиків Павло Дрьомов — взагалі назвав депутатів «ЛНР» непристойним словом, а Плотницького злодієм. Отже не знаю як щодо походу на Київ, але здається, що бандитам і без маршів на столицю весело.

Взагалі територія Донбасу наразі уявляє собою заповідник минулого. Такий собі екскурс в далекі, але ще не забуті часи. Тут вам і черги за продуктами, і дефіцит, і ковбаса з-під прилавку «для своїх» або за великі гроші. Ну, а абревіатури СМЕРШ і КДБ з їх розгалуженою системою підвалів взагалі остаточно домальовують картину жирним совдепівським штрихом.

І найдивовижніше те, що тут знаходяться люди, які вірять в світле майбутнє. Реально вірять і пов’язують його з приходом когось і чогось. Щось має наступити, хтось має прийти. І звичайно дати, подарувати, «облагодетельствовать». Ну, а всі біди і випробування зрозумілим чином пов’язані із зовнішнім ворогом. Лише невідомо, коли це «щось» настане за такої кількості зброї на руках і найстрашнішої розрухи, яка може трапитись з суспільством — розрухи в головах.