Спочатку хороші новини – вперше в історії України в парламенті буде чітко проєвропейська більшість. Жодне політичне одоробло не зможе розколоти парламент питаннями «Європа чи «митний союз»?», державна «українська чи російська?», УПА – воююча сторона у Другій світовій чи ні?

Але на цьому позитив закінчується.

Вже зараз можна говорити про перший результат парламентської кампанії – СПРАВЖНІХ виборів поки не відбулося. Відбувається змагання популізму. В центрі всіх політичних проектів – піар лідера. Передвиборчим надпрофесіоналізмом вважалося показати кілька людей з команди того лідера. Вся передвиборча дискусія – реклама, ролики, борди, газети – змагання навколо того чий лідер, чи чия команда є кращою.

А як щодо стратегій, кроків, перших дій одразу після виборів?

Чи знаємо як відрізнятимуться дії Порошенка після виборів від дій Яценюка? Чи дій Садового? Чи Тимошенко? Чи будь-якого іншого? Чи намагалися всі лідерські проекти хоча би спробувати донести до виборців свої програми? Чи почати дискусії з іншими політиками, які представлять інші програми?

А саме дискусія навколо передвиборчих програм і є суттю передвиборчої кампанії у розвинених демократіях, де на ярмарку стратегій і програм виборець вибирає те, що ближче йому. В цьому і полягає основна мотивація виборця йти на виборчу дільницю.

Тільки не в Україні.

І тоді яка мотивація голосувати?

Мотивація обирати свою партію в українського виборця інша. Яка репліка на телешоу була емоційніша? Хто і коли кого зраджував у парламенті? Хто яскравіший? Чий біг борд виразніший?

Між партіями НЕ відбулося дискусій щодо того, які реформи потрібні країні. Що робити з освітою? Медициною? Бізнесом? Доктриною національної безпеки?

Політичні програми не цікавлять політиків. Але мало цікавлять і громадян. У змаганні взяли участь лише лідерські проекти, які пишається своїми лідерами. А не тим, що знають як змінювати країну. 

Відтак, після виборів обрані політики нічим не зобов’язані перед виборцями. Ви хотіли щоби їх обрали? То вже маєте їх у ВР. Про які ще там зобов’язання ви говорите?..

Коли партії будуть творити коаліційну угоду, є шанс заповнити її конкретикою. Але яка буде ця конкретика – буде вибором політиків-переможців. А не громадян, які за них голосували. Враховуючи олігархічне фінансування політпроектів зовсім не обов’язково ця конкретика працюватиме на економіку чи на боротьбу з корупцією. То чи стане у цьому разі парламент двигуном реформ? Чи знову буде перехідним і недовговічним? 

Підкуп гарними словами та рекламними обгортками небезпечні ший, ніж підкуп гречкою. Бо гречка карається Законом, і всі ніби розуміють що так не має бути. Ментальна гречка гірше. Бо виборець її ковтає і вважає, що так і має бути. А потім настає чергове розчарування. 

Але парадокс в тому щоби зрозуміти згубність ментальної гречки, її спочатку треба наїстися. Щоби нарешті зрозуміти що таке справжні вибори і справжні політики.