Пропутінські бойовики готують проведення «виборів» голів та представницьких органів ДНР і ЛНР із наперед визначеним результатом.

За вказівкою Кремля, 2 листопада мешканці Донецької та Луганської областей мають легалізувати погоджені у РФ кандидатури, які в подальшому повинні представляти ці регіони в рамках «інклюзивного діалогу» з офіційним Києвом.

Вустами Лаврова бойовикам дали гарантії визнання Росією «народного воєвиявлення» на Донбасі.

Юридична база для такого дійства взагалі відсутня, виборчого процесу як такого не відбувається. Немає списків виборців, комісій не створено, проголосувати може хто завгодно і коли завгодно.

Зрозуміло, що такі псевдовибори не визнає ні українська влада, ні США, ЄС і весь цивілізований світ. Тим більше, що це прямо суперечить Мінському протоколу, пункт 9 якого чітко говорить про проведення дострокових місцевих виборів відповідно до ЗУ «Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей». Як відомо, закон передбачає дату 7 грудня 2014 року. Будь-які контраргументи з боку Росії – від лукавого.

«Вибори» 2 листопада не легалізують самопроголошені республіки. Однак, таким чином Москва провокує нас на розірвання Мінських домовленостей, які їм насправді не вигідні. Хоча б тому, що відновлення контролю за українсько-російським кордоном і його постійний моніторинг з боку ОБСЄ унеможливить подальше ресурсне і збройне забезпечення бойовиків, що іншими словами означатиме для них капітуляцію.

Через це Путін і підконтрольні йому терористи з першого дня ігнорували Мінські домовленості та продовжують обстріли мирного населення та позицій українських сил. Нашим була дана вказівка не відповідати на вогонь, а зайняти оборонну стратегію. Петро Порошенко так демонстрував бажання України до мирного врегулювання конфлікту на Сході, хоча перемир’я так і залишилось виключно на папері.

Ініціювавши псевдовибори сепаратистів на Донбасі, Кремль намагається вирішити кілька завдань:

-   створити ґрунт для зони замороженого конфлікту на українській території, яку спробує використовувати як інструмент контролю за зовнішньою політикою нашої держави;

- нівелювати дипломатичні здобутки України і зобов’язання сторін у відповідності до Мінського протоколу, змінивши порядок денний міжнародних переговорів;

-    використати визнання/не визнання «виборів» ДНР і ЛНР як механізм впливу на процес створення коаліції у ВР та кадрові призначення в новому уряді.

Якою має бути зворотна реакція?

Перш за все, інформаційно-дипломатична. Спільне засудження дій Росії, наполягання на виконанні нею усіх пунктів Мінських домовленостей. Міжнародна спільнота має чітко заявити, що жодних правових наслідків псевдовибори не матимуть.

Друге – жорсткіші санкції з боку ЄС.

Третє – порушення українськими правоохоронними органами кримінальних справ по відношенню до лідерів ДНР і ЛНР за сепаратизм і спробу захоплення державної влади.

І, насамкінець, головне – у випадку подальшого ігнорування Мінського протоколу з боку Москви та її бойовиків, Україна повинна ще раз ініціювати на міжнародному рівні розгляд питання про визнання самопроголошених ДНР і ЛНР терористичними організаціями, які продовжують вбивати мирне населення. Відповідно кваліфікувати РФ як спонсора тероризму, реалізувати проти неї повний пакет санкцій третьої фази.

Провокація Путіна повинна отримати гідну відповідь.