Українські соціальні мережі та форуми заполонили тупі наїзди на Президента від невдоволених перебігом подій у війні з Росією. Справді, ситуація надважка, й радіти приводів немає.  

Не виключаю, що певні кроки Пороха будуть критикуватися наступними поколіннями істориків. Можна знайти у мережі також зважений аналіз його кроків, сумніви щодо доцільності певних дій. Але будь-яка притомна критика завжди має містити розуміння граничної складності задачі, яка стоїть, -протидія ворогу, який набагато сильніший у військовому та економічному відношені, переважає у чисельності й готовності йти на жертви.

Також, коментаторам, які мають хоч якусь клепку в голові, варто розуміти, що вони володійють щонайбільше 0.1% інформації, з якої робити  категоричні висновки можуть лише недолугі люди, а  агресивно наполягати на цих висновках можуть лише феєричні дурні. Спробуємо розібратися у типах оцих дурнів.

1. "Жертви Голівуду". Це люди, уявлення яких про навколишній світ сформоване голівудськими "екшн" стрічками з хепіендом. Такий світогляд визначає очікування цієї публіки: "наші" повинні неодмінно перемагати у стилі Брюса Уіліса, Шварценегера чи Стівена Сігала. Будь-який інший перебіг подій створює в них розрив шаблону й викликає істеріку та намагання негайно знайти єдиного винного чи інше просте рішення.

2. "Зрадалюстрація". Цей типаж охоплює людей з радянсько- стукацькою свідомістю, які причиною усіх негараздів завжди бачать зраду й лише зраду й через зраду  агресивно все пояснюють.  На будь якому повороті починають волати "Зряаааада!" Ці папуги вивчили ще нове слово: "люстрація " й бачать її як головний інструмент розв*язання проблем, що на їх думку викликані "зрадою".

3. "Експерти". Це серйозні люди, що  прочитали вступи до якихось книжок, де містяться прості, універсальні та, часто-густо, доволі екстравагантні рецепти розв*язання суспільних та військових проблем. Відтак, вони засуджують будь -які дії, не пов*язані з реалізацією цих рецептів. До назвної категорії  можна додати громадських діячів -невдах, які попрацювали у якихось мутних громадських організаціях, але не були залучені життям до практичної політики. Вони обурені, що унікальне  знання, які вони несуть не задіяне. Нарешті, сюди ж можна віднести прихильників інших знавців таких, як Ілларіонов, Арестович ,Соскін етс.

4. "Пролетарі". Ці твердо впевнені, що від олігарха не треба чекати нічого доброго й всі складнощі поясняють саме олігахічним статусом Пороха. Радісно реагують на всі поразки, бо ж вони підтверджують їх прлетарський світогляд

5. "Носороги". Носії переконання, що єдина ефективна стратегія у житті це -"перти рогом". У декого таке переконання переростає у важкий невроз. Відповідно, ця категорія влаштовує істеріки, коли бачить спроби пошуку компромісів, тактичну здачу певних позицій, будь- яку гнучкість етс.

6. "Очікувачі месії". Це, переважно, віддані фани деяких популярних політиків та наївні споживачі  піару інформаційних імперій Фірташа та Коломойського.

7. "Любителі теле-сериалів". Ця категорія включає емігрантів, яким подобається теле-серіал "Україна у вогні". Тому,  вони підсвідомо не хочуть його мирного закінчення й ворожо ставляться до всього, що здатне припинити це захоплююче видовище.

Перелічені типажі створюють потужній оркестр, який миттєво вмикається після будь-якої дії президента. При цьому,  одними й тими самими людьми критикуються протилежні дії влади. Наприклад, не береться під охорону кордон- гнівний оркестр звинувачує на різні голоси. Береться - теж звинувачує. Важливо, що це все відбувається в умовах доволі жорсткої україно-російської інформаційної війни. Й наш оркестр часто з ентузіазмом підхоплює очевидні інформаційні вкидання ворога. У деяких патриотів дописи майже не відрізняються від дискурсу певних  московських пропагандистських ресурсів.

Хочеться сказати: "Панове, припиніть цей маразм!".