Ця картинка розлетілася усім світом - український танк Т-64 мчить на повній швидкості злітною смугою Донецького аеропорту, його намагаються підбити сепаратисти. Видно, як вони вовтузяться біля протитанкової реактивної установки. А він один. Старий Т-64. За мить терористи розлітаються в різні боки від потужного гарматного вибуху. А танк мчить далі. Горе-оператору вже не до нього.

Це був екіпаж Олексія. Льоха за кілька останніх місяці навчився ось так, з ходу, влучно стріляти зі свого старенького Т-64. В житті він дуже спокійний. Йому б цивільний одяг – викапаний вчитель середньої школи. Але зараз він воїн, який з двома своїми товаришами виїжджає на злітну смугу Донецького аеропорту. Щодня. Під снаряди реактивних протитанкових систем. І творить дива.

…Два місяці тому поблизу Маріуполя мені розказали неймовірну історію про те, як багаті росіяни приїжджають в Україну, щоб постріляти українців. Таке собі сафарі на людей. Історія така дика, що я спочатку й не повірив. Але чоловік, який це розповідав, був серйозним. Говорив спокійно і впевнено. Каже, на передовій з'являються снайпери з надсучасними дорогими гвинтівками.

Великий калібр (там навіть кулі свистять по іншому, з фуркотом). Стріляють день-два і знову тиша, очевидно, їдуть геть. Дістати своїми старенькими снайперками цих стрільців наші не можуть. Тому доводиться ховатися і зайвий раз не висовуватися. Кажуть, відчуття дуже неприємне. Не від того, що з того боку летить куля, яка може розірвати людське тіло навпіл. А від того, що на тебе полюють. Хочуть вбити навіть не з ненависті, а просто заради розваги.

І от злітною смугою мчить Льоха на своєму старенькому Т-64. І горе-стрільці розлітаються хто куди. Як зараз почуваються бажаючі пополювати на українців? Навряд чи ми про це дізнаємося. У Льохи не було часу запитувати. Він поїхав поповнювати боєкомплект. Щоб знову повернутися в Донецький аеропорт. Не на полювання - на війну.