Коли думаю про 292 – першою чомусь згадую її. Хоча в 292 з нею ми мабуть спілкувалися найменше. Пам’ятаю що це була така доволі огрядна сива грузинка. Грузинка з великої літери. Буває таке, коли національність ні з якою іншою не сплутаєш. Я ніяк не можу згадати її ім’я. А тоді, коли вела щоденника – умисне не записувала імен в’язнів. Якби написала про когось щось хороше – при обшуку в щоденнику це неодмінно відшукали і у цієї людини були б проблеми. Політика СІЗО була такою, що напряму мені нашкодити вони не могли. Зате могли тиснути на всіх, хто мене оточував…

Пам’ятаю, того дня в камері остаточно закінчилися цигарки. Всі перебивалися на самокрутках. Я тупила, сиділа за столом, пила чай. Крутити самокрутки я не вміла і не мала з чого (кожен в камері під ліжком тримає баночку для недопалків, аби потім, коли настане цигаркова скрута – подіставати їх і натрусити звідти тютюну на самокрутки.

- Журналистка! Чєво такой грусий сідишь?! – гукнула вона мене. Спершу в камері за мною зачепилося таке прізвисько… – куріть віжу хочешь?

Голос у неї був хриплий, грубуватий, прокурений.

- Так голяки ж, – кажу…

- А ти такой толко сігарєти куріть, да? – підколола вона мене, – а ти што куріть любішь? Сігарєти? Слімси? – вона протягнула мені вже готові самокрутки різної товщини. При тому шо це був хенд-мейд зі струшеного тютюну і газетного папірця – виглядали доволі пристойно з витриманими параметрами товщини і довжини цигарки, – ілі может сігари? – запитала вона таким дєланим офіціантським тоном.

- А сигари це як? – питаю.

І от прямо у мене на очах вона відірвала величенький такий шмат паперу з якоїсь газети, скрутила з нього щось схоже на паперовий стаканчик для насіння (в таких раніше його бабусі продавали) і як насіння насипала туди всього натрушеного тютюну шо в неї був.

- Вау! – єдине що я спромоглася вимовити.

- Держі журналістка, напішешь кагда вийдєшь как ти харашо в тюрме сідєла, сігари куріла.

Ми обидві гігікнули. Я затягнулася цим чудом. І знаєте, це була найкраща сигара з усіх, які я будь-коли курила. Курити треба було закинувши голову назад, інакше тліючий тютюн міг випасти з «сигари» і влаштувати невеличку пожежу.

Їй присудили 1 рік ув’язнення за пакет їжі який вона намагалася винести з супермаркету. Рахувати вона вміла погано і тому на кілька десятків гривень перевершила ту суму, яка перетворює крадіжку з адміністративу на кримінал. Це був її перший арешт, але суд таки вирішив присудити арешт і ув’язнення. Через тиждень вона поїхала по етапу.

Чому я її запам’ятала? І згадую щоразу, коил думаю про 292? Мабуть тому, що це був третій день мого перебування в сізо (6 день ув’язнення взагалі) – тоді, від вигляду тої химерної сигари і пафосу з яким ця грузинка мені її передавала (ніби з особистих запасів Фіделя) – я вперше після арешту щиро посміхнулася…

Ганна (ЛИСИЦЯ) СИНЬКОВА