Півроку тому я разом з Мустафою ще як журналісти брав участь у дебатах в чудовому норвезькому місті Берген. Тоді ж місцева газета Bergens Tidende записала з нами інтерв'ю про падіння Януковича. А сьогодні вони запросили виступити зі статтею, присвяченому завершенню формуванню нової влади в Україні. За декілька годин Верховна Рада восьмого скликання розпочне свою роботу, і я спробував пояснити норвезьким друзям, що відбувається в Україні – "Nå må Ukrainas politikere levere".

Оскільки норвезьку мову майже ніхто не знає, то публікую український варіант статті.

Українським політикам настав час виконувати обіцянки

"Ви гарний психолог, але вам ніхто не повірив. Тому що чесні люди не йдуть в політику",

- з такими словами підійшла до мене молода медсестра, яка навчається у коледжі далеко на півдні України в місті Берислав. Ця недовіра є прямим наслідком тотальної корупції, що панує в нашій політиці з часів набуття Україною незалежності.

В Україні оголошено офіційні результати виборів парламенту, після чого нова українська влада отримала шанс почати справжні реформи, сильний запит на які вивів українців на протести проти авторитарного президента Януковича холодної зими 2014 року.

Перше місце на виборах розділили дві партії влади, які об'єднали прихильників та учасників антиавторитарного майдану взимку цього року. Партія прем'єра Яценюка "Народний фронт" на 50 тисяч голосів випередила партію президента Порошенка, що не є суттєвим для країни з 46-мільйонним населенням.

Головною неочікуваністю виборів стало третє місце партії "Самопоміч", яку очолює мер затишного міста Львів, що було частиною імперії Габсбургів, Андрій Садовий. Зробивши ставку на повне оновлення, відмовившись від старих облич та корумпованих політиків, вони увірвалися в політичне життя України та тепер ведуть переговори про участь у коаліції.

Але, попри остаточне усунення Януковича від влади, що є одним із результатів парламентських виборів, олігархи залишаються одним із нерозв'язаних викликів перед Україною. Для 80 відсотків українців телебачення, що перебуває в руках олігархів, є головним джерелом новин. За допомогою маніпуляцій власники медіа ще більше зміцнили свій вплив, посилюючи одну партія та послабляючи іншу. У результаті, до парламенту не пройшла одна із політичних партій "Громадянська позиція", очолювана колишнім міністром оборони Анатолієм Гриценком, який взяв до списку багато лідерів громадянського суспільства.

За підсумками виборів, представництво у парламенті отримала Радикальна партія, пов'язана з колишнім главою адміністрації Януковича, з її войовничою, але вкрай популістичною риторикою. Вона має посісти нішу націоналістів з партії "Свобода", які програли вибори та більше не будуть представлені у законодавчому органі України. Це фіаско працює на підрив пропагандистської машини Кремля, який намагається переконати у засиллі націоналістів в Українській владі після повалення режиму Януковича.

Недовіра населення до політиків та корупція не зникли після драматичних подій на Майдані, які завершилися втечею попереднього президента Януковича. Ці вибори стали також викликом для мене, оскільки я вирішив балотувався до парламенту за списком блоку Порошенка. Протягом виборчої компанії я побував у щонайменше 20 містах України та відчув, що громадяни стала набагато більш вимогливими до політиків, скептичнішими і такими, що не вірить пустопорожнім обіцянкам.

Зокрема, вибори до парламенту в округах перетворилися на змагання грошей, коли кандидати, не соромлячись, скуповували голоси і при цьому правоохоронці ніяк цьому не заважали. Так, я разом з іншими молодими кандидатами Мустафою Найємом і Світланою Заліщук провів останні десять днів виборчої кампанїі в провінції, намагаючись викрити схему скупки голосів одним із корупційних політиків Олесем Довгим. У підсумку виявилося, що він скупив голоси по 200 гривень, що є еквівалентом 12 євро. Попри те, що корупція відбувалася майже відкрито, це не завадило йому досягнути мети та обратися депутатом.

Корупція залишається пасткою, яка міцно продовжує тримати Україну, позбавляючи шансів на розвиток. Відсутність прогресу вже привела до розчарувань та реваншу, коли було згаяно шанс, подарований Помаранчевою революцією. "У 2004 році люди, які стояли на сцені Майдану, пішли у владу брати хабарі, а люди які стояли під сценою, пішли ці хабарі давати", – згадує Юлія Мостова, один з видатних журналістів та лауреат цьогорчної премії норвезького фонду Фрітт Орд.

Завданням політиків є негайні реформи. Президент Порошенко погодився запропонувати на посаду прем'єр-міністра лідера конкуруючої політичної сили Арсенія Яценюка, який також не приховує президентських амбіцій. Водночас умовою є детальний план реформ, коли кожен член уряду має взяти зобов"язання в конкретні строки досягнути конкретних показників, аби відповідальність стала персональною.

Якщо протягом 2014 року зволікання з реформами намагалися пояснити відсутністю проєвропейської більшості в парламенті, то тепер відсутність реформ не матиме жодного пробачення. Ні громадяни України, ні друзі України в Європі та США не дадуть ще один шанс українським політикам.