Відкликання посла –це крайній захід дипломатичногореагування і найбільш жорсткийдипломатичний демарш, якого можна тількиуявити. Я гадаю, що зовсім не випадковоцей пункт спершу з’явився у резолюціїСенату США щодо України, а потім із неїзник. Америка таким чином прозоро натякаєКиєву, що можливий і такий розвитокподій – однак, мабуть, ще не на цьомуетапі.

Кінцевий варіантрезолюції, на мою думку, означає двіречі. Перша – США серйозно стурбованіситуацією із правами людини, яка сьогодніє в Україні. Друга – це, напевно, одиніз останніх закликів до українськоївлади змінити ситуацію і зрозуміти, щона таких засадах розбудову стосунківіз США буде загальмовано і вона не матимежодної перспективи.

Ми всі звернули увагуна реакцію українського МЗС, в якійсказано, що така резолюція Сенату СШАне повинна вплинути на двосторонністосунки – і як доказ наведено кількасфер українсько-американської взаємодії.Але потрібно розуміти, що для американцівпитання про права людини, про права назібрання, про правосуддя і свободувисловлювань є направду визначальними.І висловлювати сподівання на те, щопрактична співпраця в інших галузяхпереважить інтерес до базових цінностейозначає видавати бажане за дійсне.

Ніхто, звісно, не каже,що на цьому буде поставлена крапка івідбудеться замороження всіх стосунківміж Україною та США. Але якщо українськувнутрішню політику суттєво не відкоригують,то таке заморожування неодмінновідбудеться в майбутньому.

Володимир Огризко