Парадокс Фаріон полягає в тому, що коли вона говорить щось слушне, а вона часом говорить слушне, то з нею складно не погодитися. Але якось слухаєш її і не погоджуєшся. Отакий парадокс кумедний. Слушного дохуя, а мистецтво трансляції кульгає на всі суглоби. Навіть дивно, доросла людина, не сказати ще хужіше, а не поніма.

Парадокс Наталі Михайлівни Вітренки лишень здається парадоксом, а насправді жодного парадоксу тут нема. Я, приміром, теж люблю бухнути, хулі тут такого. Хоча особисто я ще не пробував будувати політичної кар’єри на алкоголізмі. Мабуть дуже вигідне діло, тре буде спробувати. Також вона є цікавим прикладом того, як вправно обичний соціалюга може прикидатися негарною жінкою.

Парадокс Монтян обумовлений тим фактом, що вона спочатку спортсмен, а потім все інше. Заняття спортом привчає людину до надзусилля, що для політичного діяча уредно. Політичний діяч має бути легким як пір’ячко, ввічливим і не битися головою в двері, а відкривати їх ключем комунікації, бажано без матюків. І ще важливий момент - політичний діяч не має бути йобнутим на ЖБК і ОСББ, бо це попахує відвертим сатанізмом. Луччіше йобнутися на чомусь обичному, наприклад збирати марки абощо.

Парадокс Богословської складається з вміння вчасно з’їбатися з поля зору. 

Ну, нічого парадоксального в самому цьому факті нема, а парадоксальним є те, що вона не зробить цього раз і назавжди. Тому з часом її переїде каток людської долі, за непонятливість.

Всілякі там Бондаренки з Богатирьовами взагалі не є людськими персонажами, тому нема про шо тут й балакати. Це просто тимчасово ущільнені до людської подоби духи природи з лісової галявини. Ранковий шурхіт осіннього будяка, котрий возомніл себе ахуєнно успішною бабищєю в коштовній спідниці "от-купюр". Тимчасова хуйня, коротше кажучи.

Про Ю.В.Т. промовчу, бо може їбанути небесною блискавкою, а мені зараз не до того, якось.

Ось така гендерна картина, шановні агроельфи, майорить на печерських схилах. Дивитися на це діло краще в армійський бінокль.

Спасибі державі!