- От скажи мені, що означають слова «кун» і «нека»? – лагідно тероризує мене сусідка.

- Не зрозуміла. Що ти від мене хочеш? Знову кросворди розв’язуєш?

- Як що хочу? У пенсійному фонді працюють Дейкун і Дейнека, то я хочу довести, що вони родичі. Перша частина «дей», значить десь, а от що значать другі частини.

- О леле моє! Нарешті я зрозуміла! Лідочко, все саме так: прізвище Дейкун походить від слова «подейкувати» (балакати). Відповідно, Дейкун - це птах «говорун», майстер високохудожніх побрехеньок.

А з дейнеками трішки інакше. Здавна у нас існувало слово «кияшко» - людина, озброєна кийком. Слово «дейнека» народилося у часи середньовіччя. Кажуть, що одна пані поскаржилася в суд на свого сусіду, який напав на її маєток із юрбою озброєних дрючками слуг, подала за речовий доказ один із їхніх кийків. Оскільки тоді українське судочинство, як, зрештою, і все європейське, широко послуговувалось латиною, у нашій мові почала фігурувати латинська назва предмета: «dejnека» (деякі мовознавці виводять слово «дейнека» від турецького «dejnek» - палиця).

З часом у нашій мові з’явилося нове поняття: дейнека - це розбійник, який нападає з палицею (бучком, дрючком, кийком, патиком) у руках; погано озброєний повстанець («Хижії дейнеки розпускають по Вкраїні напади далекі», «Зашуміли в лузі дуби кучеряві, загукали гадячани на дейнецькі лави»); погано озброєний селянин-повстанець (чорний козак). В історії України є повстання дейнеків 1657-1658 рр. Барабаша та Пушкаря. Із цих покозачених осіб було сформовано новий тип війська - полк під командою полковника Івана Донця.

- Дак що, Дейкун і Дейнека – не родичі?

- Навіть не однофамільці!