Мрію, щоб у нас майже все спокійно вирішувалося на самому локальному рівні. На рівні мікрорайонів і районів. Щоб люди знали один одного, володіли цифрами районних бюджетів, відчували ритм життя своїх самих найближчих communities. Щоб були місця де активісти та функціонери мікрорайонного рівня регулярно приходять обговорювати поточні нагальні питання.

І навіть більш важливо, щоб люди збиралися не тільки тоді, коли прорвало каналізацію, впав будинок або наїхали сотні тітушок з Мордора, а й у свята, за урочистим подіям. Наприклад, з нагоди повернення з війни військових, які живуть разом з вами, в сусідніх будинках. Щоб сказати спасибі і обговорити, що local community може зробити для подальшої адаптації повернулися. І щоб мери були як зараз Яценюк і Порошенко разом узяті. А облрада була за важливістю та ефективності як Рада + пару тисяч з шинами за стіною. Щоб усе було складно і важливо на самому локальному рівні, а прем'єр-міністр би займався контролем виконання державного бюджету. Спокійно і монотонно. І практично ніякої політики.

Президент же нехай займається зовнішньою політикою і їздить з офіційними візитами в далекі, екзотичні країни. Не треба особисто Президенту отримувати кожну вантажівку для армії...