Чому приватизація медичної інфраструктури надзвичайно небезпечна в Україні? Чому в нас не вийде як в Грузії?

1. З 1994 року майже нічого принципового не змінилося у приватизації української держвласності. Все такий же кримінал. Згадайте як нещодавно вбили Валентину Петрівну Семенюк.

2. Змінити цільове призначення об'єкту власності в нас, як 2 пальця об асфальт. Наступного дня після приватизації, до прикладу, поліклініки на Пимоненка, там буде стирчати паркан із паспортом житлового будинку.

3. В нас немає ресурсу для фінансування лікування пацієнтів у приватних закладах.

4. Кредитні ресурси для модернізації існуючої інфраструктури в Україні надзвичайно дорогі. А це означає, що більшість власності, яка використовуватиметься за призначенням буде іноземною.

5. Об'єкти, де розрахункова рентабельність буде низька, будуть знекровленні. А це означає, що існування медицини на селі буде виключно головним болем сільських громад.

І т.д., і т.п.