Долі судилося, щоб легендарна акція московських художників - Бульдозерна виставка, яка відбулася сорок років тому на одному з радянських пустирів офіційного мистецтва - була влаштована на перехресті вулиці з символічною назвою Островитянина і Беляєва.

Про те, як саме своєрідний острівець Свободи, на кілька хвилин "окупований" художниками восени 1974 року, став символом нонконформізма, поклавши початок розвитку альтернативного мистецтва, розповідається у книжці "Бульдозерна виставка" Віктора Агамова-Тупіцина, свідка і учасника подій.

Невинний показ робіт на пустирі перетворився тоді на фізичну розправу влади з художниками за допомогою бульдозерів, поливальних машин і переодягнених у цивільне працівників міліції. Багато з експонованих картин були знищені, а їхні автори - побиті, заарештовані або піддані адміністративним санкціям (тобто втратили роботу, "лягли" на примусове лікування тощо).

"Всю ніч дощило, і наш пустир перетворився на брудну калюжу з гнилими кущами посередині, - згадує один з учасників виставки, художник Валентин Воробйов, який від того часу аж до сьогодні мешкає у Франції. - На пагорбі догоряло багаття.

В густому тумані було видно пару самоскидів з зеленими саджанцями за бортом, землечерпалку і темний силует бульдозера. Навколо важкої техніки, наїжачившись лопатами, вилами й граблями, завмер грізний ворог - землекопи і садівники великої держави. Відступати було нікуди. Позаду збирався прибутковий дипкорпус й омріяне телебачення, а попереду стояв озброєний російський народ. Я з китайцями і мої сусіди на правому фланзі, Комар і Меламід, з картинами напереваги рушили на ворога.

Не встигли ми вступити в брудну калюжу, як вантажівки загрозливо загурчали і кремезні грабарі з вигуками "Бий жидів, рятуй Росію!" почали нас знищувати поодинці. Один лютий богатир встромив лопату в мій беззахисний живопис і з огидою жбурнув у багнюку, як Георгій Змієборець підколодного змія". Крім автора спогаду, який опинився на еміграції, як і більшість учасників виставки, в акції зокрема брали участь художники Комар і Меламід, Немухін і Мастеркова, Штейнберг і Холін, а також інші герої і персонажі підпільної сцени неофіційного мистецтва. Декого з них після того змушували написати для преси спростування і заявити, що все це неподобство - справа рук хуліганів і маргіналів, а влада, мовляв, поводилася коректно і толерантно.

Хай там як, але бульдозерна конфронтація, яка була порушенням Гельсінських угод про права людини, скандалізувала й без того сумнівну репутацію радянського режиму на Заході, і тому "пустирна" подія змусила партійне керівництво переглянути свої взаємини з художньою інтелігенцією. Було вирішено покінчити з існуванням "нелегітимного" мистецтва, але мирними засобами, без кровопролиття. З цією метою художників стали в буквальному сенсі "заштовхувати" в офіційні творчі об'єднання, щоб взяти під контроль усіх можливих скандалістів, революціонерів і тунеядців, знищивши неофіційне мистецтво і винісши його за еміграційні дужки "світлого" радянського майбуття.

Виктор Агамов-Тупицын. Бульдозерная выставка. - М.: Ад Маргинем Пресс, 2014. - 76 с.