Блокада Криму - продуктова, водна, енергетична - це не війна з людьми. Це війна проти непатріотичного бізнесу, який у погоні за наживою готовий годувати окупаційну армію, та платити податки в Криму, на які підзніше купують снаряди, що б'ють по нашим воїнам на Донбасі.

Що стосується громадян, то блокада легко може бути організована таким чином, щоб прив'язати наших громадян до України (хоча б через потребу часто бувати на материку для закупок). Також блокада - це не мур, через який нічого не можна перекинути - це інструмент, це вентиль, який можна або відкручувати, або прикручувати, коригуючи ситуацію на півострові у потрібному для нас напрямку.

З юридичної точки зору Україна не несе, і не може нести ніякої відповідальності за дотримання прав людини і забезпечення громадян на півострові. Відповідно до норм і міжнародного права, і українського законодавства - це відповідальність окупанта - єдинороської Росії. Як це не парадоксально звучить нині, але політика блокади півострова може стати тим інструментом, який дозволить нам полегшити гніт політичного та соціального гноблення наших співгромадян в Криму.

Україна дуже запізнилась з реалізацією такої політики. Досить гаяти час!