Про закупівлі МОЗ уже так багато було сказано, що додати нічого.

І те, як вони відбуваються цього року, це окрема історія. У 2014 році закупівлі здійснюються найдовше у порівнянні з минулими роками.

І від цього страждають пересічні українці, яким життєво необхідні ті ліки, які міністерство не в змозі вчасно закупити. Деякі страждають, а деяким така неквапливість скорочує віку.

В мене є товариш, з яким я разом отримував першу вищу освіту в такому собі місті Ізмаїл. І він так само, як і мільйони українців, залежний від закупівель МОЗ. Коли йому було 25, у нього відмовили обидві нирки. Товариша врятував його батько, в якого тепер на одну нирку менше.

Для підтримки життєдіяльності моєму однокурснику з нирковим трансплантатом необхідно кожний місяць приймати певний набір ліків. Зокрема, його "життєвий" кошик складається із таких препаратів як Неорал (Циклоспорин) та Міфортік.

Ці ліки для таких громадян з трансплантатом, як мій товариш, завжди купувала держава. І сьогодні, відповідно до законодавства, вона теж зобов'язана це робити.

Ліки ці імпортні. Українських аналогів, звісно ж, немає. Якщо без подробиць, то для того, щоб закупити їх самостійно ціна питання – 16 000 грн на місяць. Для людей з такими проблемами це непосильна ноша. Крім того, купити їх в рядових аптеках неможливо. У випадку з моїм товаришем їх треба замовляти в Одесі, де не більше 2-3 таких аптек, або в Києві.

Раніше ці препарати закуповував МОЗ. В травні 2013 року закупівлю цих ліків центр переклав на бюджети міст. І в Ізмаїлі з цим якось у 2013 році впоралися, взявши кошти в резервному фонді. А в 2014 році заклали навіть необхідну суму в міський бюджет.

Проте, закупити необхідні ліки місто сьогодні не може, хоча кошти є. Чому?

Виявляється, проблема в процедурі.

Зокрема, вся заковика в несвоєчасному врегулюванні оптово-відпускних цін на лікарські засоби.

Є такий собі "Порядок декларування Зміни оптово-відпускних цін на лікарські засоби та вироби медичного призначення". У цьому документі визначено чіткий порядок врегулювання цін на закупівлю лікарських засобів.

І згідно з пунктом 5 Порядку, заявку на зміну оптово-відпускної ціни подає власник реєстраційного посвідчення на лікарський засіб, а МОЗ затверджує зміни.

А в пункті 15 вищевказаного документа зазначається, що декларування зміни ціни проводиться не частіше, ніж один раз на місяць. І це дуже важливо. Чому?

Останнім часом склалася вкрай несприятлива ситуація: у зв'язку зі зміною курсу національної валюти, постачальники відмовляються постачати нам лікарські засоби, так як ціни, вказані і дозволені в державних документах на закупівлю лікарських засобів, не відповідають реальним цінами, за якими вони (фірми-постачальники) продають ці препарати. Курс змінюється ледве не щодня, а декларування зміни ціни відбувається лише раз на місяць???

І якийсь бюджет м. Ізмаїл може і згоден до стабілізації і нормалізації графіка централізованих поставок закуповувати препарати і далі. Але для цього немає відповідної нормативної бази.

Безумовно, у МОЗ, напевно, є і важливіші справи. І можливо у міністерства і особисто у нового міністра Олександра Квіташвілі немає таких важелів. Але ж хто, як не МОЗ повинно продукувати ідеї для усунення загрози?

І невже немає інструментів для винесення змін у відповідні нормативні акти, щоб нові препарати можна були купити, виходячи з їх реальної вартості за нинішнім курсом? Щоб нарешті на основі нових цін відділ охорони здоров'я Ізмаїльської міської ради, або будь-яке інше місто могли купувати ці препарати законно! Це ж не Конституція врешті-решт.

В Ізмаїлі таких хворих п'ятеро, а в країні в цілому їх набагато більше.

І насторожує не тільки це. Ні оголошення тендеру, ні навіть укладена угода з переможцем не означає, що ліки з'являться у лікарнях тут і зараз. Оскільки їх треба ще замовити на заводі-виробнику, у якого свої графіки по вже замовленим лікам. В середньому цикл виробництва препаратів складає від 90 – 180 днів. І це теж чудово розуміють у МОЗі.