Я звернулася в до Президента Порошенка і сказала, що він як Головнокомандувач повинен будувати армію…

Він, як Головнокомандувач, повинен усвідомлювати, що після Нового року вже нікого буде забирати - хлопці просто можуть не дожити до свого звільнення, до свого обміну. 

Вони хворіють, вони не мають можливості якісно харчуватися, умови їх утримування жахливі і, відповідно, дехто вже з них не пережив осінь. 

Все залежить тільки від його політичної волі, як Президента і Головнокомандувача. 

Він повинен використати абсолютно всі можливості до того, щоб повернути хлопців до Різдва, як ми його про це просили.

Ми знаємо, що СБУ підготували свої списки. 

Ми знаємо, що треба підняти питання "Грузу 200", і питання долі тих, чиє місцезнаходження невідоме. 

Якщо по обміну полонених статистика більш-менш зрозуміла, по "Грузу 200" немає статистики і по тих, чиє місцезнаходження невідомо, так само статистика дуже невтішна (близько 1700 людей, якщо не більше).

Чи усвідомлюєте ви, що таке знаходитись в полоні 4 місяці, а може і більше?! 

Що має бути зараз в головах тих хлопців? - Перше - мене забули, друге - я не потрібен, третє - так має бути. 

Що ці хлопці зараз мають думати, чому їх не можуть забрати з полону?

Я розумію, що війна є війна, я розумію, що складні умови...

У тих умовах, в яких ми зараз всі знаходимося завжди знайдуться можливості, виправдання, чому ми не можемо це зробити. 

Ми хочемо, щоби нарешті знайшлась можливість, чому ми це зробили, а не говорити і пояснювати, чому ми не можемо це зробити. 

Нас не цікавить, чому ми це не можемо зробити, а шукати можливості, як це зробити.

Тобто я говорю, що можливості ці є, їх треба використати!

Вважаю, що ми не збудуємо нормальну армію, якщо кожен воїн не буде на вагу золота.

Кожен день, кожна година - це чиєсь життя!