Після київського візиту білоруського президента Росія виглядає "колосом на глиняних ногах". Достатньо було серйозно впасти рублю, як почалися перші дошкульні протести для російського президента. Причому протестують не росіяни.

За довгі сторіччя тиранії у росіян виробилася звичка пристосовуватись, ті хто не вмів це робити гинули першими, як завжди. Природний добір в найбільш трагічний і нелюдський спосіб сформував націю пристосуванців-мовчунів, які завжди бояться і слухають владу, вихлюпуючи весь свій нереалізований гнів на сусідів.

Реальні ж протести почалися з дій президента Білорусі – країни затягнутої у митний та військовий союзи. Несподівано всі згадали, що він представляє націю, що понад 500 років історично опонувала Москві, бувши в основі Великого Князівства Литовського, державоутворюючої частини Речі Посполитої. До останнього часу в це важко було повірити, але білоруси протягом багатьох віків воювали з Росією і успішно били разом з українцями та поляками москалів.

Приїзд Олександра Лукашенка до Києва – навіть не дзвіночок, а полохливий набат для Москви. Одночасне рішення Білорусі перейти у торгівлі з Росією на долари – перший удар під дих в епоху падіння рубля. Налагодження стосунків з Заходом за посередництва України – демонстративний розворот Мінська обличчям до своїх старих партнерів. Насамперед України, а в перспективі Польщі й Литви.

Визнання Петра Порошенка сильною фігурою на пострадянському просторі, що, завдяки підтримки Заходу, може дати альтернативу Москві, примусило прибути в Київ з дружнім візитом не лише президента Лукашенка, але й президента Назарбаєва. Чи призведе це до повної ліквідації Митного союзу в перспективі?

Якщо Путін справді буде 2 роки виходити з економічної кризи, як він анонсував це на прес-конференції, його вплив неминуче зменшиться до кордонів Російської Федерації. Ставка на примітивну військову силу також нічого не дасть. Одночасно воювати на Донбасі, в Білорусії і з Казахстаном – економічно непідйомне завдання. Гітлер вже спробував вести війну на два фронти і програв.