Те, що парламент не підтримав сьогодні зміни до Закону про РНБО жодним чином не слід розглядати як ознаку розвалу правлячої коаліції. Фракції, які не голосували за розширення повноважень цієї установи – партії Батьківщина, Самопомочі і Радикальної партії у своїй позиції керувалися цілком зрозумілими підходами.

РНБО фактично могло перетворитися у конкуруючий з Урядом центр влади бо, крім координуючих, отримувало ще виконавчі, контрольні, кадрові і навіть нормотворчі функції. З огляду на практику роботи колегіальних органів в Україні це б означало, що секретар РНБО отримував би повноваження цілком співставні з прем'єрськими, а у чомусь і вищі.

Річ не лише у тому, що таке "вивищення" грубо суперечить Конституції. Конкуруючі центри влади призведуть до посилення некерованості державними інституціями в цілому.

Логіка таких законодавчих новацій може мати сенс лише за тієї умови, що країну готують до чергового періоду авторитарного правління. Виправданням таким замірам слугуватиме, звісно, юридично не визнана війна, наростання економічної стагнації, розпад інфраструктури. Був у авторів законопроекту і намір наділити РНБО повноваженнями у питаннях протидії корупції, що фактично підпорядкувало б йому створюване нині Агентство із протидії корупції, послабивши можливості останнього.

Виглядає так, що гілки влади – законодавча, виконавча і судова – раптом виявляться зв'язаними одним вузлом, що зветься РНБО. Це ірраціонально.

Наразі чинна редакція Закону про РНБО дає цьому колегіальному органу цілком достатньо повноважень для ефективної роботи. І її доречно розпочинати невідкладно, перед усім із дослідження та рубрикації небезпек та викликів, які постають перед суспільством, їхніх причин. Робота РНБО є експертною та рекомендаційної. Його ж намагаються перетворити на супер силове відомство. Мета такої метаморфози є не більш прозорою, ніж поданий сьогодні Урядом Державний бюджет або цілі, з якими створено "Міністерство правди".