Жителі Краматорська і Слов'янська - про те, що було, є і буде

Нещодавно в ефірі телеканалу «Ера» директор фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна зазначила, що відсутність роботи, впевненості в майбутньому, а також достатньої комунікації з місцевою і центральною владою - це основні проблеми, які характеризують сьогоднішню ситуацію на звільнених територіях.

Днями автор побував на півночі Донецької області та поспілкувався з краматорчанами і слов’янцями. Нинішня обстановка в цих містах досить мирна - працюють держустанови, сплачуються пенсії, зарплати, діти ходять до школи, у студентів сесії. Однак серед місцевого населення зберігається тривога з приводу того, що війна пішла з їх міст не на зовсім. Підкріплюють цю тривогу на психологічному рівні звуки бойових навчань, які особливо чутні в Краматорську і Слов'янську вихідними.

У центрі нинішньої адміністративної столиці Донеччини слідів війни практично не видно. Але краматорчани кажуть, що ще не все в їхньому місті відновлено та відремонтовано. На центральних вулицях Слов'янська різні пошкодження можна побачити набагато частіше. Втім, під час весняно-літніх подій не так постраждав міський центр, скільки околиці.

Серед місцевого населення зустрічаються різні думки з приводу поточної ситуації в Краматорську і Слов'янську, на Донбасі та в країні в цілому. Нижче наведені дві характерні бесіди з жителями Краматорська і Слов'янська - з пенсіонерами Катериною Сергіївною і Семеном Ігнатовичем, а також з колишнім офіцером Вадимом Петровичем.

Пенсіонери Катерина Сергіївна і Семен Ігнатович, Краматорськ:

  - У центральному районі Краматорська ще залишилися якісь сліди бойових дій?

Катерина Сергіївна: - На Богдана Хмельницького є пошкодження, які досі не відремонтували.

- А як ви оцінюєте сьогоднішню обстановку в місті?

Семен Ігнатович: - Порядок.

Катерина Сергіївна: - Ну, все одно десь щось... Ось було тренування, стріляли...

- Як ви пережили військові дії, які тут відбувалися?

Катерина Сергіївна: - В бомбосховищі.

Семен Ігнатович: - Так, побули там, а потім пішли спати (сміється).

Катерина Сергіївна: - А куди ж нам, старим, подітися? Кому ми потрібні? Куди нам їхати? Нікуди.

- Як було при «ДНРівцях»?

Катерина Сергіївна: - Вони тут набудували мішків біля міськвиконкому цілу гору...

Семен Ігнатович: - ...Все це будували, захищалися, а потім одного разу (5 липня. - Авт.) приїхало багато машин (зі Слов'янська. - Авт.), вони всі зібралися і поїхали.

Катерина Сергіївна: - Так, це було вночі. Дивлюся, вони один за одним їдуть, працюють тільки задні фари у всіх. Вони ночували тут на мішках, коли приїхали зі Слов'янська. Тому до обіду вони пішли. Після цього в міськвиконкомі почали все прибирати.

- Серед краматорчан поширюється така інформація, що, мовляв, «ДНРівці» скоро повернутися «визволяти» Краматорськ. Чули?

Катерина Сергіївна: - А ми не хочемо в «республіці» бути. Ми не хочемо під Росію.

- Як ви тоді ставилися до того, що «ДНРівці» намагалися виставити себе «борцями з фашизмом»?

Катерина Сергіївна: - Та маячня це все. Я ось що хочу сказати. У нас вікна виходять на нашу центральну площу. Я все бачила, хто приїжджає і їде, що привозять і вивозять. Їм весь час доставляли якісь ящики та мішки. Я довго не могла зрозуміти, що це... А потім виявилося, що це їм приходила гуманітарна допомога, і вони всю її складали у себе, а людям нічого не давали. Тільки-но вони пішли звідси, люди пішли розбирати всі ці гуманітарні склади. Всі продукти були російськими. Ось вони отримували це все, їли-пили і ні з ким не ділилися...

- Що було, коли прийшла в Краматорськ українська армія?

Катерина Сергіївна: - Все стихло. Потім ми отримали пенсії, все відносно налагодилося. Зараз ми найбільше боїмося, що повернеться війна і ці «ДНРівці».

Вадим Петрович, пенсіонер, колишній офіцер, Слов'янськ:

- Як оцінюєте ситуацію в Слов'янську?

- Нормально.

- Чи є якісь претензії до місцевої, центральної влади, можливо, до військових?

- Ні, з військовими все в порядку. А місцева влада, вважай, ніяк не змінилася, абсолютно. Як було все, так і залишилося.

- Як слов'янці переживали бойові дії?

- Та як... То води немає, то світла. Бомбардування переважно були на околицях. Деякі пошкодження залишилися ще й у центрі міста.

- Чи можна сказати, що Слов'янськ в цілому підтримував «ДНРівців», коли вони тут були?

- Та ні... Нічого нового люди не побачили, абсолютно.

- А коли «стрєлковці» пішли зі Слов'янська, як місцеві жителі поставилися до цього?

- Нормально, по-моєму, ніхто не плакав...

- А якщо порівнювати те, що було в Слов'янську, з тим, що відбувається зараз у Донецьку, Макіївці та на інших територіях, які продовжує контролювати «ДНР»?

- У порівнянні з ними ми ще легким переляком відбулися... І у військовому, і в економічному плані.

- Що було тут 12 квітня, коли бойовики захопили міське відділення міліції?

- Прибігли переважно роззяви. Пам'ятаю, я цього дня вранці йшов на базар і мені повідомляють, мовляв, міськвідділ захопили. Я подумав спочатку, що це такий ранковий жарт. Вирішив сам піти подивитися. Там стояло людей 50, Штепа теж ходила... Ще я бачив, як із міськвідділу виносили в ящиках зброю. Якби міліція зреагувала так, як треба, увесь цей рух можна було легко задавити...

- Як ви думаєте, чому «стрєлковська» колона легко пішла зі Слов'янська до Донецька?

- Мені здається, ніхто не хотів заводитися. Виїхали зі Слов'янська - добре, поїхали з Краматорська - добре. Українська сторона, напевно, думала, що після Слов'янська «ДНРівці» підуть через Донецьк до Росії, а не осядуть там... Того дня (5 липня. - Авт.) вони рано вранці випустили всіх полонених, покидали зброю, продукти, зібралися, сіли в машини і поїхали...

- Чого чекаєте від наступного року?

- Підвищення цін і все. Ніякі інвестиції до нас не прийдуть, поки тут не буде порядку. Відновлення Донбасу... Сьогодні його відновлять, а завтра знову розбомблять. Тому багато в Слов'янську особливо не поспішають відновлювати свої будинки - раптом завтра «ДНРівці» знову припруться і почнуть воювати...