Восток - дело тонкое.

Цими днями в Анкарі відбувається чергова нарада турецьких послів. Є в Туреччині заснована я так розумію нещодавно традиція запрошувати на цю нараду почесного промовця - одного з іноземних міністрів закордонних справ. Цього разу ним став голандський міністр закордонних справ пан Берт Кундерс. 

Виступав перед елітою турецької дипслужби також і Президент республіки пан Ердоган. Відзначився красивою як усе турецьке фразою, що ні в Європі, ні в світі немає засобів масової інформації вільніших за турецькі.

Пікантність ситуації полягала в тому, що за кілька днів до своєї поїздки в гості до турецьких колег нідерландський міністр закордонних справ Кундерс публічно висловив занепокоєння погіршенням стану справ зі свободою ЗМІ в Туреччині. 

Ось такі гойдалки - Кундерс перед поїздкою в Туреччину каже, що є проблеми, а Ердоган з того ж приводу відповідає - проблем немає, а якщо і є - то у самих європейців або деінде в світі.

Можна було б і обмежитись - відповіли Кундерсу, мовляв, за собою слідкуй краще (нічого, точніше нікого такий стиль не нагадує?) Але кожен демократичний, правовий, легітимний режим, так повелось, не може обмежитись простою констатацією. Треба переконати чи зламати опонента.

Тому, за дивним збігом обставин, під час перебування в Анкарі глави дипломатії Голандії в східній турецькій провінції Діярбакир затримують і допитують у підозрі в пропаганді тероризму голандську журналістку.

Таки воістину ніхто не зрівняється в мистецтві політичної мильної опери з турками.

Не знаю, правда, наскільки остання постановка сподобається європейським глядачам.

Але однозначно Туреччина знову і знову наголошує, що всередині країни "розвиватиме демократію" так, як вважатиме за потрібне. І тут відразу пригадується, що телесеріал за цим сценарієм ми нещодавно бачили і в російському, і в українському виконанні.