З історії "гібридної війни", яку чомусь дехто оголосив "війною абсолютно нового типу".

Починаючи з другої половини листопада 1918 року більшовицькі війська розпочинають наступ на українську територію, пише народний депутат Андрій Ільєнко в блогах "Нового времени". 

В цей час в Україні іде боротьба між Директорією УНР та Гетьманатом, і лише в середині грудня Директорія бере владу в Києві.

У відповідь на ноти протесту уряду УНР з приводу агресії Москви більшовики заявляють, що військ РСФРР на території України немає, а проти Директорії воює армія «українського радянського уряду, який є цілком незалежний». І одразу ж прозоро натякають, що наступ може зупинитися, якщо Директорія УНР проголосить в Україні "диктатуру пролетаріату". 6 січня в окупованому Харкові було проголошено так звану "Українську соціалістичну радянську республіку", від імені якої Москва вела війну проти України.

Нічого не нагадує?

Уряд України протестує проти російських військ на своїй території - Москва заявляє, що її військ там немає, є лише загони місцевих "ополченців".

Москва заперечує свою причетність до війни проти України, але одразу каже, що війна може припинитися, якщо Україна прийме її ультиматум. У 1919 році йшлося про "диктатуру пролетаріату", сьогодні - про "федералізацію", "другу державному мову", "культурну автономію регіонів", "згортання євроінтеграції" тощо. Тобто - якщо Україна погодиться зі згортанням власної державності.

Тоді Москва прикривалася "цілком незалежним урядом УСРР", сьогодні - "ДНР" та "ЛНР".

Проходять століття, а політика Москви та її методи залишаються незмінними. На жаль, як і проблеми української владної еліти.