От щиро мене завжди дивувала ця "загадочная руская душа". Чомусь росіянам треба, щоб все було "най" - найбільше, найщирше, найдовше і найперше.

Навіть, коли це виглядає відверто смішно, росіян це не зупиняє. Вони продовжуватимуть будувати БАМи, повертати річки та осушувати пустелі. Щоб було най! І не має значення скільки це коштує грошей чи людських життів.

Але є у росіян Ахилесова п'ята. Це - історія. Ну не йметься їм, що коли в Київській Русі була потужна європейська цивілізація, на місці Москви вили вовки у диких лісах. Тому оця тема прив'язати Україну до Росїї - це такий ідеологічний пунктик у росіян. Їхнє невдале "най".

Такий собі Алєксєй Пушков з російської Госдуми вирішив вступити в полеміку з Арсенієм Яценюком у стилі, притаманному для вихованців КДБ. Мовляв, Росія ніколи не нападала на Україну, а лише звільняла її. Не стану згадувати всю історію нашої "дружби" на крові, та нагадаю, що лише в минулому столітті Росія нападала на Україну мінімум кілька разів.

На початку січня 1919 російська Червона армія захопила Харків і принесла моєму народові совітську владу, яка обернулася мільйонами закатованих душ, розстріляною інтелегенцією, нищенням мови і втратою кількох поколінь. У 39-му була анексована Західна Україна, пізніше - Буковина, а ще за п'ять років і Закарпаття.

Я - зі Львова, наш прем'єр - з Чернівців. І якими би історичними дурницям нас не вчили у радянських школах, наше покоління знає від дідів і батьків, що окупанти творили в Україні. Розумію, що успішна та процвітаюча Україна сьогодні дратує російських агресорів з Кремля. Очевидно, саме європейська єдність та підтримка України помутила розум та забрала такт товаріщу @Пушкову.

Він забув чи змовчав про кривавий рейд армії Муравйова та розправу над студентами під Крутами, а потім і над УНР. В принципі, кілька місяців тому, коли Кабмін Украіни розірвав угоду про будівництво Керченського мосту, коментуючи це, я писав, що Україна і Росія - не брати, не друзі і навіть не добрі сусіди.

Тому, навряд чи, варто нагадувати товаріщу Пушкову епізоди справжньої історії, наприклад, спорудження совєтської стіни у Берліні і розділ єдиної Німеччини на дві країни, чи вклад України у загальносвітову перемогу над фашистами у ІІ Світовій війні та величезні жертви, які український народ при цьому зазнав. 

Я можу сказати лише одне: без сумніву, візит прем'єр-міністра Украіни до Берліна та досягнуті домовленості з канцлером Меркель є успіхом України на шляху до врегулювання конфлікту на Південному Сході України та дає суттєву підтримку європейським реформам, що здійснює Уряд.

А Росія як була, так і залишиться родіной слонов.