Зараз ми всі, мабуть, згадуємо, як рівно рік тому пів Майдану колядувало, а пів вступило у останній бій за свободу, і як перші називали других провокаторами.

Для людини природньо витісняти болючі неприємні думки. Тут важливо, чим їх витісняти: чи вірою у перемогу Воїнів Світла чи егоїстичними мріями, що ворог далеко, і все це було давно, і час повернутись до ліберальних цінностей, які залишились не при ділі, бо більшості українцям політкоректність і толерантність асоціюються з реверансами совіцької доби, а не з духовністю Європи. Хто візьме гору -  залежить від нас.

Вчора читаю, що Форум видавців придумав нове гасло: ” Книга проти пропаганди”.Мене шокувала двозначність цього гасла. Проти якої: кремлівської, чи проти тієї, яка в нас повинна бути, але як тільки про неї заходить мова, починається дикий лемент: гвалтують свободу слова. Я певна, що організатори не мали нічого поганого на мислі, що вони теж хочуть миру в Україні, але двозначність дозволяє хитрувати перед ймовірними спонсорами, серед яких були раніше Ахметов і Фірташ, і можливо, вони знову ними стануть, хоч їхнє місце давно за гратами.

Я бачу лише низку подій в культурному просторі, які свідчать про  різні маневрування замість того, щоб сказати: “Люди! Ми повинні зараз жити гідно і бути дуже обачними, бо ворог не спить.”Я назву основні теми, які викликали істерику серед певної частини читаючої публіки, яка хоче, щоб все було як раніше: гламур, піар, шоу на тлі смертей і втрат. Без націоналізму, без пропаганди. Такого не було на жодній війні. Люди затягували паски і намагались не втратити моральні якості.

Отже, 1)  вибір без вибору на конкурсі Бі-Бі-Сі. 2) спроба покритикувати фронтовика Бориса Гуменюка, яка виявилась невдалою, бо ж Гуменюк не патріарх і не гуру, і йому байдуже, що про нього говорять. Чоловік воює. 3) лемент довкола заяви Правого сектору щодо громадянської позиції Юрія Андруховича, до якої приплели родину Іванишинів, на якій вдосталь пропіарились ті, хто власну творчу неспроможність і бездарність компенсує скандалами. І це під час війни. 4) лемент довкола нового міністра культури, який дав зрозуміти, що не буде фінансувати проекти тих, хто може взяти під них гранти на Заході. Треба економити кошти. 5) кпини над Міністерством інформації, бо навіщо нам пропаганда, ми й без неї переможемо. Ні, не переможемо. 6) знову скандал довкола Комісії з нацморалі, замість того, щоб просто не звертати на неї уваги, або принаймні вимагати, аби вона ставила маркування на книжках- з якого віку слід читати Ірену Карпу. Наприклад.

Зараз нам потрібні репортажі з війни, історичні романи, патріотичні вірші. Нам потрібна людяність. Героїзм і самопожертва. Йти по ворожих трупах до повної перемоги. Нас уже охрестили вогнем, не треба нас кропити пивом.