Якби на карті України позначити умовними прапорцями регіони, де я регулярно виступав останні 10 років, менш охопленими залишаться два – Крим і Схід. Окупація і війна сьогодні там, де завжди існувала негласна заборона на українську музику і загалом – на українську культуру. Саме тому ці території виявилися беззахисними перед хаосом і тероризмом. Це – наслідок випалювання нашого національного духу.

Україну багато років свідомо провокували до нинішніх страшних реалій. Увесь цей час ялове врядування всередині країни сприяло зовнішній агресії. У свій час насаджується низький стиль – певний "формат", шансон, "мєнти", "бригади". Тепер ці гопніки матеріалізувалися і убивають українців у реальному житті.

Країну можна порівняти із тілом людини. Фізична недуга має прихований період, і якщо причину не усунуто, маємо запалення. Згодом, зрештою, одужання, або – смерть. Натомість в Україні ситуацію доведено майже до "гангрени". У результаті "вірусами – паразитами" стали окупанти і терористи усіх мастей із танками, "калашниковими" та РПГ.

Дякувати Богу, хворобу допоки вдалося локалізувати. Активні дії тривають лише в окремих районах на сході. Країна знайшла сили протистояти недузі. Але це передовсім заслуга кращих представників українського суспільства – солдат і офіцерів регулярних підрозділів, бійців добровольчих батальйонів, волонтерів, жертовних громадян, людей доброї волі усіх професій і покликань, які повстали за рідну землю. Суспільні інститути виявилося дієвішими за політичні механізми. Наразі важко, але вдається гасити найстрашніші прояви.

Але у новому 2015 році суспільство потребує радикальних трансформацій. Ми маємо будувати нову державу, боротися за український гуманітарний простір, підтримувати національний культурний продукт. Держава, нарешті, має відчувати соціальну відповідальність і зважати на духовні потреби людей. Усвідомити, що тільки справжня культура виховує громадян. А інфекційна попса і кримінальний шансон – інкубатор для тітушок.

Ми маємо усвідомити: або інвестуємо у розвиток людини і громадянського суспільства, або – в тітушок і війну. І в цьому разі наш спільний світоглядний вибір єдиний – свобода рідної землі від "культурного" окупанта.