“Єдине, що потрібно для тріумфу зла, це щоб добрі люди нічого не робили”, – сказав англієць Едмунд Берк. Минуле століття стало чудовою ілюстрацією його застереження. Про це у блозі на сайті "Новое время" пише історик Володимир Вятрович.

Добрі люди нічого не робили, бо вважали зло кумедним, коли воно вийшло з пивних барів Мюнхена у 1920-ті.

Вони нічого не робили, бо вважали, що з цим злом можна домовитися за круглим столом у тому ж Мюнхені 1938-го.

Добрі люди помилялися і дали цьому злу шанс для тріумфу.

Моторошна правда про це зло стала відома, коли сімдесят років тому відкрили браму до пекла — одного з найжахливіших нацистських таборів Аушвіц. Його назвали фабрикою смерті, адже це було місце, де людський розум служив нелюдському задуму масового знищення інших людей.

Через табір перейшли близько півтора мільйона осіб, з них понад сто тисяч вихідці з України. Це військовополонені червоноармійці й члени ОУН, так звані остарбайтери й близько 95 тисяч закарпатських євреїв.

Аушвіц був одним із інструментів нацистського “остаточного розв'язання єврейського питання”, тому його звільнення стало днем пам'яті жертв Голокосту. Ця трагедія дуже тісно пов'язана з нашою землею, адже близько чверті знищених у роки Другої світової війни євреїв убиті нацистами в Україні. Голокост став наступним після Голодомору 1932-1933 років геноцидом, вчиненим на нашій землі.

Саме київський єврей червоноармієць Зиновій Толкачов першим зафіксував у своїх малюнках жахи Аушвіцу. Він увійшов до брами “фабрики смерті” разом із Першим українським фронтом, який визволяв концтабір. Нині його роботи — одне з важливих свідчень злочинів нацизму і є елементом багатьох експозицій, присвячених Голокосту. Сьогодні їх можна побачити в Києві на виставці “Концтабір Аушвіц – український вимір. Дослідження, документи, свідчення”.

В серці кожного мешканця України має знайтися місце для пам'яті про обидва страшні злочини тоталітарних режимів на нашій землі. Пам'ять – запорука того, що подібні злочини більше не повторюватимуться.

Ця тема особливо актуальна саме зараз, коли ми знову стали свідками агресії проти України, яка супроводжується злочинами проти людства. Блюзнірство агресора полягає в тому, що свої злочини Росія намагається приховати пропагандою про власну виняткову роль у знищенні нацизму. Монополія у перемозі над Третім Райхом, за яку так завзято бореться сучасне російське керівництво, потрібна йому як індульгенція, яка виправдовує його сьогоднішні страшні вбивства.

Але ми знаємо, що перемога над нацизмом стала можлива завдяки об'єднанню зусиль багатьох народів, в тому числі українців, які боролися в складі Червоної армії, в лавах Української повстанської армії та арміях західних союзників. Таке саме об'єднання зусиль необхідне й сьогодні, щоб зупинити зло, яке наступає на вільний світ із Сходу.

Згадаймо мільйони жертв Другої світової війни, Голокосту, концтабору Аушвіц. І не допустімо ще одного тріумфу зла.