Україна знаходиться в кризовій ситуації, але криза може бути ще глибшою. Головним напрямком планування кризових ситуацій є підготовка методології для дії у відповідь на негативні події. Як тільки трапляється криза, держава лише може реагувати на неї. Погана підготовка призведе до катастрофічного збільшення небажаних наслідків.

Керування кризою — це частина плану безперервного існування Української держави. Це група заходів, що направлені на відновлення найголовніших процесів діяльності держави після переривання. Існуюча модель керування державою не відповідає тому стану, в якому вона знаходиться, необхідно запровадити кризове керування.

Рекомендації:

1. Призначити єдиного лідера у кризовій ситуації, чітко описати його обов'язки. Визначити процес, за яким Президент може його призначити, та критерії, коли це потрібно робити. Визначити якості, яким повинен відповідати кризовий лідер:

Визначити процес відносин між кризовим комітетом (РНБО) та Президентом;

Кризовий менеджер не відповідає за ведення військових дій (Генштаб залишається підпорядкованим Президенту, як і контррозвідка СБУ та Національне бюро розслідувань).

2. Створити сценарії кризових ситуацій різних рівнів та затвердити їх в РНБО та ВР:

втрата частини Сходу та Півдня;

втрата Сходу та Півдня країни;

втрата всієї країни;

використання ядерної зброї та ін.

3. Створити процес та критерії ескалації ситуації — питання до кризового комітету (РНБО).

4. Створити процес керування ризиками на державному рівні.

5. Створити плани безперервної діяльності держави (можливо на обмеженому рівні) для кожного кризового сценарію.

6. Створити процес пріоритизації заходів щодо зменшення ризику та наслідків кризових ситуацій. Відстежувати ступінь виконання прийнятих заходів згідно зі встановленим пріоритетом.

7. Визначити критерії, коли Президент повинен (зобов'язаний) оголосити, що настала криза. Визначити критерії закінчення кризи.

8. Розробити план розповсюдження інформації про запуск кризового сценарію, призначити спікера (з Міністерства інформації):

створити шаблони повідомлень;

відпрацювати засоби комунікації в Україні, на окупованих територіях, та за кордоном;

створити систему зв'язку, мережу обміну інформацією, систему масових повідомлень, дієву під час найгіршого сценарію (окупації всієї України);

мати мережу надійних веб-сайтів та кол-центр за межами України чи постраждалих територій.

9. Створити план комунікацій з основними партнерами України та особами, що ухвалюють в них рішення:

опрацювати план їх повідомлення про кризу;

мати перелік резервних контактів на випадок відсутності основних.

10. Створити програму фінансування з державного бюджету заходів з підготовки до кризових сценаріїв.

11. Створити програму тренування (відпрацювання) дій у кризових ситуаціях.

12. Створити офіси за межами України чи окупованих територій для продовження державних функцій під час найгіршого кризового сценарію.

13. Створити плани дій для кожної державної установи під час кризових сценаріїв.

14. Створити перелік процесів у державі, що повинні існувати (бути відновленими) на кожному рівні кризового сценарію. Сконцентрувати ресурси на забезпечення неперервності тільки вузького кола найголовніших процесів (функцій держави). Визначити заплановані показники часу та ступеню відновлення процесів після переривання.

15. Призначити відповідального за створення та реалізацію плану безперервності Української держави.

16. Виявити точки відказу (single point of failure) в моделі критичних державних процесів. Забезпечити керування ризиком відказу.

17. Встановити відповідальність (включаючи кримінальну) Президента та членів РНБО за неналежне керування ризиками, кризою та безперервною діяльністю держави.

18. Створити плани керування ризиком для кожної державної установи та загальнодержавний план керування ризиками, що затверджується Президентом.

19. Забезпечити процес підтримки в актуальному стані планів керування ризиками, безперервністю та кризовими ситуаціями.

20. Для кожного кризового сценарію визначити підмножину законодавства України, що залишається дієвою. Під час кризового стану тимчасово призупиняти дію законодавства, що не допомогає суттєво подоланню кризи.

21. Для кожного кризового сценарію запровадити механізм документування дій кризового лідера з метою подальшої оцінки етичності та правомірності таких дій.

22. Створити механізм контролю дій кризового лідера кризовим комітетом та порядок відкликання кризового лідера з посади у разі його неефективності.

Окремо:

1. Створити положення про національну асамблею з представників громадських організацій України та діаспори (як резервний орган керування у разі недієздатності уряду та ВР) та відпрацювати її роботу.

2. Створити дієву команду за межами України, що зможе замінити органи влади під час найгіршого сценарію (повної окупації).

3. Створити механізм для існування та підпільного спротиву на окупованій території.

4. Почати вже сьогодні тимчасово відмовлятись від некритичних функцій держави, особливо 100% корумпованих. Наприклад:

дозволити керування легковим автотранспортом лише за паспортом, всі надлишкові людські та матеріальні ресурси з держави направити на АТО;

максимально спростити тендерні процедури для потреб захисту держави до створення дієвого альтернативного процесу.

5. Створити мережу закордонних військових баз, де розмістяться Збройні сили України у разі повної окупації. В обмін на створення закордонних військових баз дозволити існування іноземних військових баз на території України.

6. Призупинити масову мобілізацію до моменту повного вичерпання існуючих державних ресурсів. Проводити натомість масовані військові збори військовозобов'язаних без відправлення їх в зону АТО.

7. Призупинити дію максимальної кількості положень Кримінального та Адміністративного кодексів до закінчення судової реформи.

8. Не обмежувати свободу пересування військовозобов'язаних.