Очевидно, що Меркель та Олланд залишили Мінськ "з полегшенням"; Путін, можливо, також. Для нас все не так райдужно, як для них, бо ми знаємо підводні камені.

Контроль за кордоном - ніби є, але він дуже сильно віддалений в часі (кінець 2015), а ми знаємо, що угоди можуть розсипатися набагато швидше. Те, що контроль за кордоном прописаний після виборів, означає, що ніяких "чесних виборів" не відбудеться, що це буде легалізація "статус-кво".

З позитивів: контроль за кордоном є як мета; федералізації (принаймні формально) немає, "особливий статус" не означає права вето Донбасу на українську зовнішню/внутрішню політику.

Ну і головний - надія на припинення жертв і усього цього жахливого насильства.

Вона завжди є після таких угод. Навіть якщо вона крихка і швидко розсипається...