Геній української опери Семен Степанович Гулак-Артемовський народився 16 лютого 1813 р. У 1838 році в Петербурзі познайомився композитор із Тарасом Шевченком і вони стали нерозлучними друзями в радощах і бідах, у злетах і падіннях...

Семен передавав звісточку для своєї старенької неньки в Городище з Петербурга через Тараса, коли той перебував в Україні; писав листи йому і підтримував матеріально, коли той карався у Новопетрівському укріпленні, й багато хто від нього відвернувся. «Благороднійший ти із людей, брате-друже мій єдиний Семене!» – писав Шевченко в листі від 30 червня 1856 року. 

Він був серед перших земляків, які зустрічали Тараса Григоровича після повернення до Петербурга. Тарас почувався в гостях у друга, «як у своїй рідній хаті», називав його рідним братом, подарував Семеновій дружині автопортрет із дарчим написом. 

Гулак-Артемовський присвятив поету-другу пісню «Стоїть явір над водою». Гулак-Артемовський сам виконав її 19 серпня 1858 року в виставі «Москаль-чарівник». 

Явір (Acer pseudoplatanus) — дерево родини кленових із великим п'ятилопатевим листям; по-різному називають у нас це дерево: білий клен, осокір, клен-явір, клен несправжньоплатановий, клен туполистий, клен гірський. Відома була сексуальність яворів. Якщо дуб народ уявляв сивочолим мудрим чоловіком, то з явір - гарним парубком. Під яворами кохалися молодята; вважалося добрим знаком саме під цим деревом «стратити віночка» - розплести косу (позбутися дівочої цноти). Явір — символ безсмертя, його садили на могилах козаків. 

Його пісні «Спать мені не хочеться», «Ой на горі та й женці жнуть», «Стоїть явір над водою» влада імперії не змогла піддати забуттю, але позбавила твори авторства; пісні зробили байстрюками й обізвали народними.

12 жовтня 1862 р. Семен Гулак-Артемовський написав першу українську оперу «Запорожець за Дунаєм», що прославила Україну...