Вчора відбулося чергове засідання Національної ради реформ. Фактично третє, але формально рахується як продовження другого засідання 2 лютого, бо тоді порядок денний був завеликий.

Для тих, хто не в курсі, нагадаю: Національна рада реформ по суті є комунікаційним майданчиком між різними гілками влади, призначеним для знаходження швидкого порозуміння щодо ключових проблем. На засіданні Ради зустрічаються Президент та його команда (голова АП і заступники), прем'єр-міністр та міністри (що мають стосунок до порядку денного), голови усіх парламентських фракцій та відповідних парламентських комітетів, а також голова НБУ, секретар РНБО та інші високопосадовці. Четверо людей, у тому числі я, представляють бізнес та громадськість. Готує засідання заступник глави АП Дмитро Шимків.

Коротко нагадаю рішення від 2 лютого, тим, хто не читав відповідний допис.

1. Прискорити розгляд законопроекту "Про державну службу", щоб прийняти його у 1 кварталі. [Цей законопроект розроблений за активної участі експертів Громадянської Платформи Нова Країна, і ми вважаємо його надзвичайно пріоритетним. Без зміни старої державної машини всі реформи гальмуватимуть. Кабмін хотів приймати його таким чином, щоб він набрав чинності 1 січня, але ми наполягаємо на 1 червня цього року.] Створити групу розробників для вирішення проблеми оплати праці. [Популістське рішення про обмеження зарплат держслужбовців призвело до того, що сьогодні фахівець міністерства отримує $100. Ті, що вважають таке рішення справедливим, можуть далі не читати.]

2. Розробити чіткий план імплементації Угоди з ЄС по міністерствах і відомствах. Забезпечити прийняття антикорупційного законодавства до 20 березня, бо це умова успішності місії ЄС 23-27 березня.

3. Підтримати проект реформи МВС – законопроекти "Про органи внутрішніх справ" та "Про національну поліцію" [Ека Згуладзе доповідала тоді про нову патрульну службу, деталі є в попередньому дописі].

4. Звести докупи законопроекти щодо судової реформи (для фахівців – N1656 та N1497) та внести його на друге читання. Пришвидшити формування Вищої ради юстиції – за умов підтримки всіх фракцій коаліції зробити це ще до введення в дію закону.

5. Внести податкову реформу в перелік пріоритетів [це була моя пропозиція].

Тепер про вчорашнє засідання. Воно було досить коротким через ситуацію на фронті, що вимусила президента терміново завершити. На відміну від двох попередніх разів, камер і журналістів, розлогих вступних речей не було. Виступив Михайло Саакашвілі (президент попросив у нього дозволу називати його тепер на український манер Михайло). Досить вишуканою українською мовою (можливо, деяким нашим політикам має сенс повчитися) Саакашвілі наголосив: йде війна із кремлівським імперіалізмом за вільне суспільство, а не за території. Колись Грузія протягом багатьох років поспіль була N1 у світі за успішністю реформ. Ви маєте стати N1 у світі за успішністю реформ, сказав Саакашвілі, бо лише тоді світ буде боронити вас до останнього і жодна імперія не зможе вас знищити: світ не віддасть нікому найкращих реформаторів.

Найважливіше, як на мене, рішення з-поміж прийнятих вчора – затвердження основних принципів моніторингу успішності реформ. У цій роботі брали активну участь експерти Громадянської Платформи Нова Країна. Суть полягає в тому, що реформи гальмують. Це видно неозброєним оком. Для успішності треба мати по кожній конкретній реформі чіткий план із відповідальними особами і показниками ефективності. Умовно кажучи, побудувати "реформометр", який у кожний конкретний момент по кожній конкретній реформі покаже стан справ: як аналітично – по виконаних і невиконаних ключових завданнях, так і синтетично – однією цифрою, наприклад, 3% виконання всієї реформи, і одразу зрозуміло, хто винний і що робити. Про цей моніторинговий інструмент я ще писатиму детально окремо.

Другий важливий пункт вчорашнього порядку денного – стан переговорів з МВФ. 12 лютого, як ви знаєте, було схвалено програму розширеного кредитування. Для отримання грошей необхідно виконати величезний перелік вимог: прийняти закон щодо персональної відповідальності власників та керівників банків, підвищити ціну на газ та тепло для населення, прийняти низку антикорупційних законів, подати закон про судову систему до Венеційської комісії, реформувати фіскальну службу, ввести в дію закон про ринок газу... перелік можна продовжувати. Президент наголосив, що вдалося "відбити" у МВФ вимогу підвищення пенсійного віку заради збереження політичної стабільності. Міністр фінансів підкреслила: МВФ пішов на певні поступки, але більше поступок не буде; окрім того, у керівництві МВФ є вороги України, які постійно звертають увагу на те, що триває війна, а значить, грошей давати не можна. Порошенко заявив: ми завдячуємо підписанням меморандуму з МВФ виключно тиску "великої сімки", представники якої жорстко вимагали допомогти Україні без зайвих питань.

Найбільше і найскладніше питання вчорашнього порядку денного – реформа державних підприємств. Доповідав Айварас Абромавичус. Стан справ жахливий: в Україні 3374 державних підприємства, 1,2 млн працівників, сумарний збиток за перше півріччя 2014 – 67 млрд гривень. Більшість підприємств хронічно збиткові, погано керовані, мають застарілі активи. Лише 20% із топ-100 мають нормальний аудит, а незалежні ради директорів – ще менше. Реформа управління державними підприємствами, розроблена з урахуванням світового досвіду, включає підвищення прозорості інформації та якості фінансового планування, введення системи мотивації менеджерів за результатами, введення зовнішнього аудиту, запровадження незалежних рад директорів (жодних чиновників!) та прозорої системи призначень керівників (і ще багато іншого, цікавого лише фахівцям). За реформою буде наглядати спеціальна Рада реформи, до складу якої увійдуть екс-міністр фінансів Словаччини Іван Міклош, директор Варшавської фондової біржі в Україні Андрій Дубецький та представники ЄБРР. Кінцевим результатом реформи має бути готовність до прозорої та ефективної приватизації.

Велика дискусія розгорнулася стосовно зарплат керівників державних підприємств. Популістське рішення про зниження зарплат до рівня держчиновників призводить до того, що керуючі сотнями мільйонів гривень отримують п'ять тисяч гривень. Заробітну плату керівників державних підприємств треба встановлювати на рівні керівників підприємств приватного сектору, інакше кадрів не знайти. Тиск з цього приводу був спрямований в першу чергу на Юлію Тимошенко, що ініціювала це популістське рішення, захищаючи його навіть на Національній раді посиланнями на те, що вчителі не менше потрібні країні, ніж керівники держпідприємств. Ну що тут коментувати?

Окремо, вже наприкінці, обговорювалася донорська конференція, що мала б пройти наприкінці квітня. Порошенко був проти: грошей зараз все одно не дадуть, а це означатиме провал конференції. "Донори відчують, що можна безкарно не давати Україні грошей," – сказав президент. Саакашвілі заперечив: конференція потрібна, щоб світ побачив і підтвердив, що реформи почались. Зіжмаканий через ситуацію на фронті кінець засідання так і не дав відповіді, що ж це буде. Скоріше за все, акцент буде перенесений з фінансової допомоги на оцінку ходу реформ.

Наступне засідання буде 2 березня з порядком денним про реформу охорони здоров'я, реформу "Нафтогазу" та виконання зобов'язань перед МВФ. Тепер засідання Національної ради реформ будуть що два тижні, концентруючись на 2-3 основних пріоритетах із Стратегії 2020. 16 березня розглядатиметься програма енергонезалежності та програма популяризації України у світі. Податкова реформа має бути у квітні, а це означає, що нам треба виконати величезне завдання з підготовки.

До речі, про податкову реформу. Її спробували знову доручити податківцям, і мені довелося скандалити на засіданні, пояснюючи, що минулого року вони вже одну "податкову реформу" зробили. Намагався добитися передачі відповідальності за податкову реформу від Мінфіну до Мінекономіки (щоб у фокусі було економічне зростання, а не збирання грошей), але не був підтриманий. Наталія Яресько зайняла жорстку позицію. Дійшли компромісу, що відповідатиме Мінфін, але не податкова, а персонально хтось із заступників міністра фінансів, а не податківець.

Реформи – досить нудна справа: законопроекти, постанови, величезні таблиці, безкінечні узгодження. Писати про них важко, набагато важче, ніж запостити #нассливают про ситуацію на фронті. Але без перемоги у цій тиловій війні, війні з Гідрою (старою корумпованою системою) нам не перемогти агресора. Ми згаяли значний час, і тепер треба надолужувати. Комунікація реформ явно недостатня. Тому я намагаюся хоч якось закрити цей розрив. Дякую кожному, хто дочитав до кінця.