Макроекономічне.

Не хочу ні захищати, ні звинувачувати Національний банк. 

Але сподіваюся, що мої друзі та друзі моїх друзів розуміють:

1. Якщо попередній режим все вкрав на два покоління вперед

2. Якщо курс штучно тримали багато років, а гроші при цьому друкували

3. Якщо країна має 155 місце у світі за рівнем економічної свободи

4. Якщо податкова система пригнічує економічний розвиток, а нещодавні зміни до неї взагалі відбивають у підприємців будь-яке бажання працювати

5. Якщо економічна дерегуляція за рік зрушила щонайбільше на 1%

6. Якщо створення нових робочих місць карається економічними анти-стимулами як найгірший економічний злочин

7. Якщо стара державна машина настільки неефективна, що втрачає гроші на кожному кроці, навіть не помічаючи цього

8. Якщо "правоохоронці" можуть просто безкарно грабувати, як бандити

9. Якщо суди жодним чином не захищають права інвестора, кредитора, роботодавця

10. Якщо пенсіонерів не менше, ніж працюючих

11. Якщо наш експорт має у середньому дуже низьку додану вартість

12. Якщо в країні йде війна

То в такій ситуації, хоч би які помилки не робив Національний банк, це залишатиметься фактором впливу на рівні 5% значущості.

Для тих, хто розуміє, що таке карго-культ, зазначу, що шквальна критика НБУ є прикладом саме такого карго-культу. Хто не знає, подивіться у Вікіпедії.

Треба за будь-яку ціну запустити економіку, а для цього рішуче звільнити її від кайданів та послати людям сигнал: збагачуйтеся! держава заплющує очі, тож робіть що хочете, але створюйте виробництво та нові робочі місця! все дозволено, що не порушує права людини та нацбезпеку!

Українська економіка -- це голодний та побитий атлет у кайданах. А війна -- це марафон. Хоч би яка була підприємлива нація, такого рівня економічної свободи вона не витримає. А ви питаєте, де дно та який буде курс.