Російська Федерація порушила цей Меморандум майже в кожному пункті, а точніше:

Пункт 1. РФ не поважає незалежність і суверенітет та існуючі кордони України. Крим окуповано, а кордон з РФ на сході не контролюється українськими прикордонниками.

Пункт 2. РФ використала зброю проти України як непрямим шляхом, постачаючи її терористам на сході України так і прямим шляхом – участю російських військ у війні, чому є багато доказів.

Пункт 3. РФ використовувала економічний тиск щодо України ще задовго до початку війни. Основна мета економічного тиску була утримувати Україну залежною від Росії в газових, зовнішньо-політичних, гуманітарних та інших питаннях.

Пункт 4-5. Провідні політики, експерти РФ неодноразово погрожували та обговорювали можливість застосування ядерної зброї проти України.

Пункт 6. РФ фактично не визнає своїх зобов'язань щодо Будапештського меморандуму, а навпаки обрала лінію заперечення своєї участі у війні та своєї підтримки терористів. Більше того, окупацію Криму Путін возвеличує як якийсь подвиг, хоча, за словами іншого російського політика, “Крим було вкрадено ганебно та по-бандитськи”.

Ціль Будапештського Меморандуму – захист суверенітету України – цинічно розтоптано однією з країн-гарантів та не підтримано настільки, наскільки було б можливо двома іншими країнами. (Попри однозначну підтримку надання зброї та більшої допомоги Україні і Демократичною і Республіканською партіями США, Обама до сих пір думає над цим питанням, як і його європейські колеги, прикриваючись небажанням ще більше розізлити Росію).

Невиконання Будапештського Меморандуму – це не лише загроза регіональній та світовій безпеці, це також негативний приклад для інших країн, які розмірковують над створенням ядерної зброї. Російська агресія проти України – наочна демонстрація неефективності функціонування міжнародних організацій та примарності ілюзії безпеки в так званих розвинутих демократичних суспільствах.

Але крім політичної та військової допомоги, підтримка України може бути також економічною, інформаційною. Якщо в інформаційній сфері ми відчуваємо підтримку, крім тих країн, де російська пропаганда та вплив активно діють, то економічна підтримка могла би бути більшою, особливо тому що внаслідок війни в Україні відбувається справжня гуманітарна катастрофа.

Політичне питання призупинення бойових дій на сході України варто було б обговорювати не в женевському, не в нормандському, і не в мінському форматі, а саме в будапештському, бо саме Будапештський Меморандум гарантував Україні захист суверенітету та територіальної цілісності. На даний момент невідомо, чи виконуватиме Росія мінські домовленості, але в будь-якому разі варто було б розпочати діалог саме в Будапештському форматі за участю Великобританії, США, можливо Франції та Китаю, без участі Росії як країни порушника меморандуму.

Якщо питання активної військової підтримки не викликає ентузіазму в американського та європейських лідерів, то питання більшої фінансової підтримки є менш гострою тематикою та цю підтримку варто було б збільшити.