У Золотій залі Одеського літературного музею 24 лютого відбувся перший із циклу заходів на відзначення 150-річчя від дня народження відомого революціонера, громадського та політичного діяча, письменника, лікаря Івана Липи. На свято прийшли історики, шанувальники творчості літератора і, звісно ж, юні патріоти.

Ініціював ці літературно-наукові читання Благодійний фонд імені Івана та Юрія Лип. Дослідники розповіли про його життєвий шлях і літературну творчість. Учні прочитали вірші славетного одесита. Колекціонер Тарас Максимюк представив для експозиції унікальні фото колишнього одеського градоначальника і його видання.

Засновниця благодійного фонду Галина Дольник вважає ідеали, які відстоював Іван Липа, актуальними і для нашої доби: «Іван Липа брав активну участь у буремних подіях боротьби за українську незалежність в 1917-20 роках. Тоді події змінювалися не по днях, а по годинах. Чимало схожого на сучасну ситуацію можна бачити і тепер. Липа був людиною честі. А його заклик до єднання і братання народу актуальний і нині».

Дослідник біографії і діяльності Івана Липи Ігор Стамбол стверджує: «Якщо формувати основні думки, висловлені Іваном Липою у його творах, у його публіцистичних працях – це, звичайно, ідея вірності власному народові, власній державі, і, зокрема, ідея соборності. Тобто, єдність земель – це те, що було для нього чи не основним». А студент Денис Борисов так висловив свої враження: «Для мене Іван Липа був справжнім патріотом, адже він брав участь у національному русі, окрім цього писав твори рідною мовою, хоча, на ті часи, українська культура була дуже пригнічена, та він цього не боявся».

Хоча, Іван Липа народився в Керчі, та історики часто називають його саме одеським письменником. І не дарма, адже з Одещиною і Південною Пальмірою в поета пов’язано чимало. Тут певний час він мешкав, займався лікарською практикою (в Ананьєві та Одесі), побудував у Дальнику лікарню для незаможних жителів.

Як громадсько-політичний діяч Іван Липа почав формуватися на початку 1890-х, ще під час навчання в Харкові. У липні 1891-го він був одним з чільних засновників таємної організації «Братерство тарасівців». Іван Липа ще й був автором програмного документа «тарасівців», надрукованого у львівському журналі «Правда». Слід підкреслити, що Іван Липа був одним із засновників першого в підросійській Україні товариства «Просвіта» (Одеса, 1905 рік), членом одеських громадських організацій «Українська хата» та «Український клуб». У 1917-у його призначають українським комісаром Одеси. Він був також членом ЦК партії соціалістів-самостійників, міністром віросповідань УНР тощо.

Видавничій справі Іван Липа теж прислужився добре. По переїзді до Одеси він разом з Миколою Вороним та Іваном Луценком створив «Одеську літературну спілку», яка спричинилася до видання двох модернових українських одеських літературних збірок — «З над хмар і з долин» та «Багаття. У тому ж, фактично першому українському видавництві в Одесі, Іван Липа випустив двотомник українського письменника Олексія Плюща (1911—1912). У 1915-у він був одним з ініціаторів видання першого українськомовного журналу в Одесі «Основа», три числа якого побачили світ у ті важкі для українства часи. Йшла війна, і всі україномовні видання були заборонені, а одеська українська громада спромоглася обійти ті заборони. У 1916 році замість четвертого числа «Основи» вийшов альманах «Степ», упорядником якого міг бути І. Липа.

А в 1917-у Іван Липа разом зі своїм прийомним сином Юрієм, якого він виховав в українському дусі, заснували в Одесі українське видавництво «Народний стяг», що проіснувало до виїзду батька і сина з Одеси у кінці 1918 року. У «Народному стязі» побачили світ 20 видань. Серед них — і різні твори обох засновників цього видавництва.

І, нарешті, про ще один вид діяльності Івана Липи — різностороннього письменника. Його поетичні, прозові, публіцистичні та інші твори друкувалися в антології української лірики «Акорди» (Львів, 1903), яку уклав І. Франко, літературних альманах і збірниках «З над хмар і з долин» (Одеса, 1903), «За красою» (Чернівці, 1905), «Досвітні огні» (Київ, 1906), «Терновий вінок» (Київ, 1908), «Українська муза» (Київ, 1908—1909), «З неволі» (Петербург, 1908), «Степ» (Одеса, 1916), у поточній пресі та інших виданнях.

В Одесу до Івана Липи приїздили в гості бандурист і письменник Гнат Хоткевич, Григорій Чупринка, Володимир Самойленко, Йосип Маковей та інші діячі культури. За його «благословенням» на видання свого першого збірника «З журбою радість обнялась» приїздив поет Олександр Олесь. Як дитячий письменник Іван Липа написав низку казок, п’ять з яких об’єднані загальною назвою «Казки про волю». Ця назва була дуже актуальною у буремний 1917 рік, і ці п’ять казок — «Гомін по діброві», «Чайка небога», «Юрасів сад», «Хапко і давець» та «Лада прекрасна» — випустило у світ  одеське видавництво батька і сина «Народний стяг». Кілька цих рідкісних видань збереглися у збірці одеського колекціонера Тараса Максим'юка. Деякі з них він опублікував нещодавно, підготувавши їх до друку в сучасній орфографії. А ще нинішнього року на ознаменування ювілею Івана Липи  буде перевидано збірник його притч.

Тепер дещо про увічнення пам’яті Івана та Юрія Лип в Одесі. На честь них на розі вулиць Пастера і Дворянської (поруч з Одеським національним університетом ім. І.І.Мечникова) встановлено меморіальну дошку. Минулого року 14 жовтня, саме напередодні свята Покрови Пресвятої  Богородиці й дня Українського козацтва місцеві сепаратисти вночі облили дошку червоною фарбою, а під нею написали «Новоросія». З великими труднощами комунальникам вдалося ліквідувати наслідки цієї варварської акції. А для українських патріотів міста це одне з особливо пам’ятних місць. Удень пам'яті Героїв Крут 29 січня 2015 року учні одеських шкіл, студенти і ветерани поклали квіти до меморіальної дошки. А віддавши данину поваги видатним українцям, вони виконали національний гімн України. Принесли сюди квіти й учасники ювілейних читань, що відбулися цими днями у Літературному музеї.

Є в Одесі й вулиця Івана та Юрія Лип, названа так ще в середині 90-х років. Але в період панування українофоба Віктора Януковича місцева влада, де бал правили регіонали, на догоду йому цю назву змінили. Депутати тоді заявляли, що Іван і Юрій Липи — «націоналісти», а другий ще й «бандерівець», і тому негідні бути представленими на мапі міста. Формальним приводом для усунення цієї назви стало повернення вулиці її дореволюційної назви — на честь місцевого міщанина Федора Пішеніна.

Та минуло зо два роки, втік з України Янукович, утратили владу регіонали, і Одеський апеляційний адміністративний суд у відповідь на позов партії «УДАР» скасував те рішення мерії від 21 грудня 2012-го року. Сесію міськради, де розглядалося це рішення, пікетували активісти партій «Свобода», «Батьківщина» та «УДАР». Вони навіть робили спроби штурмом взяти приміщення муніципалітету. Тож під тиском громадськості відтоді мерія поновила колишню назву вулиці Івана і Юрія Лип.