Переглядаю публікації та дискусії на тему "перемир'я" та відведення важкого озброєння.

Люди, та припиніть уже питати, що з цього буде, в політиків, політологів, військових експертів, депутатів та волонтерів. Дайте зайнятим людям спокій. Їм і без вас є що робити.

Питайте в Гідрометеоцентру.

Вони більш-менш точно скажуть вам, коли земля підсохне настільки, щоб не загрузали танки. Тоді й почнеться.

Ні Меркель, ні Обама, ні Порошенко нічого не вирішують. Вирішують погодні умови. 

Зараз російські ДРГшки лазять по наших посадках, як у себе вдома, а коли підсохне, рашисти почнуть наступ. Оце і все.

Коли це трапиться, вам скаже Гідрометеоцентр. Як це трапиться - скаже будь-який першокурсник військового вузу: вони зосередять багато сил на одному напрямку і вдарять. А оскільки українську артилерію відведено, ніхто їм не перешкодить зібратися в одному місці. Українська артилерія, як це комусь не дивно, існує не для того, щоб відстрілювати російськомовних снігурів, а для того, щоб не давати рашистам збирати сили перед наступом. Вони збираються - їм прилітає. Вони отримують через кордон нову техніку і нових бійців і збираються знову - їм знову прилітає. На цьому ми досі й трималися.

Що буде далі, вам скаже елементарна логіка. Звичайно, їхній наступ не триватиме одразу аж до Києва. Візьмуть одне-два міста (наприклад, Маріуполь) і закріпляться. І почнуться нові нудні переговори і нове умовне "перемир'я", під час якого вони продовжуватимуть озброюватись. Тільки мінус ще шматок території України. Через кілька місяців - новий наступ і нові втрати територій. Аж поки український обиватель не почне думати: "Я, звичайно, терпіти не можу Путіна і сепарів, але ж вони перемагають! Треба, поки не пізно, ставати на їхній бік".

Ті, хто цього не розуміють - дурні або наївні. 

Ті, хто розуміють і продовжують домовлятися - зрадники.

Воювати треба, а не домовлятися.

"Воювати" не означає рівномірно розподілити солдатів уздовж всієї лінії фронту і триматися до останнього за кожен клаптик території, кладучи людей сотнями й тисячами.

"Воювати" означає саме воювати. Тобто, чинити супротивнику якнайбільшу шкоду, бити його у найбільш вразливі місця у найзручніший для цього час, зберігаючи при цьому по максимуму своїх людей.

Простіше кажучи, наша проміжна мета - не зберегти за собою конкретний клаптик землі, який все одно за нинішньої генштабівської тактики зберегти не вдасться - а відправити до сусідньої країни якомога більше "вантажу 200". Більше трун - менше бажаючих сюди лізти, та й просто горлопанити: "Крим наш, Донбас наш!".

Якщо не знаєте, як це робити, звертайтесь до нас. Наші воєнспеци навчать, ще й плани операцій складуть.