Ядумав, чи треба ставити фотографіїнімецького Бундестагу. Адже очевидно,що це – інша планета порівняно зпарламентом України. І за дизайном, іза філософією будівлі, і за людьми, якітам працюють – і навіть за можливістюдля простих громадян потрапитивсередину.

Алетільки показуючи, що існують іншіприклади, ми можемо докоряти нашимчинушам.

Німецький парламент – щеодне місце, де відчуваєш сором заукраїнських депутатів.

Це – робочемісце депутата німецького парламенту.

Яквидно, на ньому немає кнопки «за» чи«проти». Але навіть якби вони були, уБундестазі не завелися би кнопкодави.

Знепринципових питань Бундестаг голосуєпідняттям рук, і на око визначається,ухвалене рішення чи ні. Якщо незрозуміло,тоді голосування відбувається в іншийспосіб – всі депутати виходять із залиі заходять через двері «за» чи «проти».Таким чином підраховується кількістьголосів.

Якщовирішено, що голосування має бутиперсональне, тоді кожен депутат повиненвзяти картку зі своїм прізвищемвідповідного кольору – синя значить«за», червона – «проти», біла –«утримався». Після чого карточкиопускають у скриньку. Чи може таке бути,що депутат отримає та проголосує чужоюкартою?

«Вони цього ніколи не роблять,бо це відбувається на очах журналістівта присутніх громадян, – дивується нашгід у Бундестагі. – Хоча щось такетрапилося одного разу. Депутат отримавкартку не на своє прізвище, а на прізвищесвого колеги – воно було простоспівзвучне. І потім, коли ішло голосування,всі побачили, що картки депутата, якийвідсутній, немає на столі реєстрації –а картка депутата, який проголосував,навпаки, лежить недоторкана на реєстрації.Тоді довелося все голосування анульовувати– всі депутати змушені були зановобрати свої картки та голосувати».

Залазасідань Бундестагу відкрита длягромадян – щоб бути присутнім назасіданні, потрібно зареєструватисячерез інтернет.

Але головний атракціонБундестагу – це купол Нормана Фостера,що, крім естетичного задоволення, даєпарламенту природнє освітлення тавентиляцію.

ЩорокуБундестаг відвідують 2 мільйони осіб.Подумали навіть про сліпих, для якихстворено модель, щоб вони могли оцінилибудівлю.

Це– парламентський кабінет канцлераАнгели Меркель, яка також є депутатомБундестагу.

Це– парламентська курилка. Єдине місце,де дозволено палити.

Настіні – робота російського художниказ Нью-Йорка Гриші Брускіна «Життя понадусе», що зображує радянських людей закумедних обставин. Одна з героїнь –жінка з гербом радянської України.

Сусіднязала – для зустрічей депутатів звідвідувачами. Центральний її елемент– це книга з прізвищами депутатів,вбитих нацистами.

УБундестазі є кімната для медитацій тамолитов.

Щеодна всесвітньо відома особливістьБундестагу – це збережені надписи,зроблені на його стінах радянськимисолдатами протягом травня 1945 року, покибудівля разом з оточуючими кварталамине перейшла під британську адміністрацію.

Нашгід, розповідаючи про надписи на стінах,вважає помилковим радянський стереотиппро Рейхстаг як символ нацизму –насправді це був символ демократіїВеймарської республіки.

Ця будівляперестала бути парламентом після приходуГітлера до влади в 1933 та підпалу нацистамиРейхстагу, внаслідок чого обваливсякупол. Більше того, особисто Гітлер лишедекілька разів бував тут. Справжнім жесимволом нацизму була Рейхканцелярія.

Але,попри все, німці вирішили не простозберегти надписи у Бундестазі, але іпісля останньої реконструкції відкритиїх для огляду гостями – як символвизнання своєї відповідальності закатастрофу.

Вміння безболіснопопрощатися зі своїм минулим сталооднією з причин «німецького дива».Україна не може попрощатися зі своїмминулим вже 21 рік – шанс жовтня 2012,схоже, також уже втрачено.

Сергей ЛЕЩЕНКО