Все більше чую радикальних закликів, у тому числі від досить поміркованих та виважених (у мирний час) людей. Що на те відповісти?

Я, як і значна кількість моїх побратимів, черпаю силу із надзвичайного духовного прориву на ймення Майдан. Так ось, там також були відчайдухи, які, починаючи ще з грудня, закликали "негайно штурмувати Банкову". За винятком конкретних агентів ворога, це були хороші, розумні, досить помірковані та виважені (у мирний час) люди. Якщо б тоді до них дослухалися, Небесна Сотня перетворилася би не на Небесну Тисячу, а на Небесну Армію. Але найголовніше -- це була би остаточна поразка, прірва громадянської війни та повне винищення найкращої частини українців.

Це лише у казках Герой перемагає Дракона у рішучому остаточному двобої, і після того всі живуть гідно і щасливо. В реальному житті, як ми знаємо, Герой-переможець негайно стає новим Драконом. У реальному житті зміни відбуваються внаслідок поступового щоденного тиску на світ, який має змінитися. «Лиш той життя і волі гідний, хто б'ється день у день за них,» -- саме так, за Ґöте, влаштоване справжнє, не казкове життя. У цьому справжньому житті герої "Фауста" день у день відвойовують у моря і болота клаптики суходолу, щоб влаштувати там гідне, щасливе і заможне життя. Так само й ми день у день відвойовуємо клаптики суходолу у болота, де живе Дракон (такий собі середненький дракончик, Гідра; адже справжній дракон живе на Півночі, хоч і він скоро помре). Вбити Дракона і не стати новим Драконом можна лише одним шляхом -- осушуючи болото, де він живе, аж поки сконає. Поступово, день у день. Закріплюючися на відвойованих клаптиках та висаджуючи там дерева і квіти.

Казки, друзі, залишимо дітям. А нам треба нарешті подорослішати. Залишаючись дітьми в єдиному розумінні -- що нас так само веде мрія.