Західні політики багато говорять про посилення інформаційної війни Росії проти України та Заходу. Проте вони досі не навчилися цьому грамотно протистояти.

Замість боротьби з російською пропагандою за допомогою чіткої інформації, підтвердженої фактами, західні чиновники та представники НАТО часто повторюють та перебільшують неперевірені повідомлення. Тим самим вони дають привід звинувачувати себе у істерії та некомпетентності.

Декілька прикладів.

Саманта Пауер, посол Сполучених Штатів у ООН, зазвичай є одним з найбільш переконливих критиків дій російської влади. Тим не менш минулої п'ятниці вона повідомила Раду Безпеки, що у будинках та підвалах Дебальцевого було знайдено 500 тіл після того, як українські військові залишили місто. У своєму повідомленні Пауер посилалася на доповідь Управління ООН з координації гуманітарних питань (УКГП). Посол припустила, що це були мирні жителі, які намагалися сховатися від російського наступу.

У доповіді Управління дійсно згадується про 500 тіл, але без якихось подробиць. Тому я подзвонив голові управління в Україні Барбарі Манзі для отримання роз'яснень. Вона сказала мені, що ця інформація надійшла від представників так званої "ДНР", які вимагали 500 мішків для трупів. Управління не мало змоги перевірити, чи насправді було 500 тіл і чи справді вони всі були у підвалах та будинках. Також не було можливості перевірити, ким були загиблі – мирним населенням, українськими військовими чи проросійськими бойовиками. Головною задачею Управління було забезпечення мішками для загиблих, а не надавання США документації щодо російських злочинів в Україні.

Це може здатися чіплянням. Можливо, загиблих дійсно було 500 (хоча здається неймовірним, що так багато людей загинули в укриттях), але Саманта Пауер не мала цьому доказів. Може це і чіпляння, але Віталій Чуркін, представник Росії у Раді Безпеки ООН, та російські ЗМІ, включно з міжнародним каналом RT, використовують це для підриву західних позицій.

Саме цей епізод не спричинив особливого резонансу. Проте доповідь у німецькому журналі Der Spiegel минулого тижня це зробила. Журнал процитував джерела у Відомстві федерального канцлера Німеччини, які описали Філіпа Брідлава, головнокомандуючого НАТО в Європі, як постачальника "небезпечної пропаганди". Генерала звинувачують у перебільшенні даних щодо кількості російських військових, які воюють в Україні, та розміру військової потужності, яку нарощує Росія біля українських кордонів. Загалом вони описують його позицію як жорстку та войовничу. Хоча міністр закордонних справ Німеччини заперечує будь-який серйозний розкол, він визнає, що деякі заяви Брідлава викликають питання.

Авжеж, RT із задоволенням цим скористався. Бо це викликає підозру – що Брідлав разом з іншими "яструбами" у Вашингтоні, включно з помічником держсекретаря Вікторією Нуланд, перебільшують російську загрозу, щоб підштовхнути до надання Україні озброєння. Проте незалежно від того, погоджуєтеся ви чи ні із тим, що Захід має озброїти Україну, ці дебати мають бути чесними. Як з моральних міркувань, так і для того, щоб мати можливість "виграти мир" – особливо важливим тут є повернення поваги російської суспільної думки – у довготривалій перспективі. А дозволяти таким підозрам виникати – це катастрофа.

Російські спеціалісти з комунікації використовують усі види таких "проколів", щоб доводити твердження, нібито насправді весь конфлікт спровокований не агресією Росії, а американським імперіалізмом та войовничою експансіоністичною політикою НАТО. На жаль, у цьому їм активно "допомагають" багато європейських політиків – включно з колишнім президентом Франції Ніколя Саркозі та грецьким урядом.

Можливо, німецькі джерела Der Spiegel навмисно піддали критиці Брідлава для того, аби підірвати позиції НАТО, оскільки Німеччина не хоче озброювати Україну. Або, можливо, вони говорять так, бо щиро вірять, що НАТО перебільшує задля підтвердження аргументації "яструбів". Тим не менш в інформаційній війні ніхто не може грати у подібні ігри. Бо це допомагає російській пропаганді і робить й так реальну загрозу Росії ще більш небезпечною.

У Кремля є перевага, якої Захід не має. Росія – це лише одна країна. І це країна, у якій уряд контролює майже усі засоби масової інформації. Російські ЗМІ не так ретельно досліджують заяви Чуркіна в ООН, як я щойно розглядав заяву Саманти Пауер. У Росії немає конкуруючих політичних утворень з різними порядками денними, такими, як "НАТО проти Відомства федерального канцлера Німеччини".

В деякому сенсі це робить ведення інформаційної війни складнішим для Заходу. Проте у Заходу водночас є беззаперечна перевага: свобода. Західне суспільство має вільну пресу та плюралізм у політиці. Десятиліттями підтверджувалося те, що саме така система забезпечує більш високий рівень життя, ніж авторитаризм. І Росія тому – яскравий приклад.

Крім того, свобода та демократія обмежують можливість західних держав діяти проти інтересів власних громадян. Американці не завжди дотримуються норм міжнародного права і деякі з їхніх попередніх іноземних втручань, від В'єтнаму до Іраку, мали жахливі наслідки. Проте і для США, і для країн ЄС було б немислимим відправляти своїх солдат вмирати у неоголошеній війні і в той самий час заперечувати, що це відбувається – як зараз чинить Росія.

Ми маємо підстави припустити, що більшість людей , які знають правду, не підтримують Путіна. Але ті, у кого виникає враження, що Захід бреше або грається з ними в ігри заради незрозумілих переваг, будуть почувати себе збентеженими та відчуженими. Саме так, як того бажає Кремль.