Кілька тижнів тому написав я листа до дирекції Львівського радіо, щоб подякувати, що завдяки їхнім програмам знову лунають у Львові батьківські повчання митрополита Андрея Шептицького.

А невдовзі після того до мене дійшла інша, прикра новина, що в нашому рідному місті настало велике замішання – через непорозуміння довкола встановлення пам’ятника тому самому Митрополитові. Не знаю справжніх причин неспокою та незгоди між львів’янами, тому не беруся судити, хто винен у такій ситуації.

Живемо в складну пору для нашої Батьківщини, коли будь-які протистояння серед жителів не на часі. Усяка активна незгода сьогодні дуже шкідлива, не говорю вже про ту, яка може бути результатом спланованого та оплачуваного кимсь підривання доброї слави міста та його мешканців. Якщо постать і заслуги митрополита Андрея не можуть об’єднати спільноту нашого міста, то родовиті львів’яни перетворюються на посміховисько.

Я, народжений у Львові й удостоєний ласки Божого провидіння послужити львів’янам хоч кілька років, разом із вами переживаю тривожні хвилини. Тому звертаюся до вас, шановні львів’яни чи навіть принагідні особи, які через роботу чи якимось іншим чином причетні до цієї делікатної справи, з проханням спокійно, без емоцій та, зрозуміло, без побічних інтересів поговорити одне з одним і – головне – почути одне одного.

Якщо збережете спокій і усвідомлення спільного зацікавлення щодо збереження духовних цінностей, питомих цьому королівському місту, то в слушний час пам’ятник великого пастиря нашої Церкви постане на своєму місці як ваша спільна гордість і радість. Я також буду тішитися пам’ятником і зрілістю львів’ян.

Разом із тим молюся, щоб милостивий Господь – за заступництвом слуги Божого митрополита Андрея – своїми благодатями обдаровував та охороняв наше місто.