Из-за приезда Януковича в Николаеве на целый день остановили общественный транспорт
СМІЛИВО!!! Генеральний директор концерну «Українська електроніка», миколаївець Олександр Перегончук надіслав відкритого листа Януковичу:
«Пане Президент, звертається до Вас звичайний громадянин України, що не користується жодною пільгою, або імунітетом перед іншими співвітчизниками. Приводом же для цього відкритого листа з’явилися події, що супроводжували Ваш візит у Миколаїв з нагоди святкування 75 річчя Миколаївської області.
Відверто скажу, що ніколи не був і не міг бути Вашим прихильником щодо обрання на пост Президента України, внаслідок діаметральних протиріч наших принципів життя. Ми з Вами одного покоління але, коли я працював у пустелі Кара-Кум будуючи трансляційну мережу та на Уралі віддавав свій громадянський борг захисника Держави, розпочавши рядовим та вибувши до запасу офіцером, Ви відбували свій черговий строк покарання за скоєні злочини проти своїх співвітчизників. Думаю, що і в дев’яності роки ми теж не були по один бік «барикад».
Ми маємо зовсім різні ідеології і моральні цінності, але Ви обрані народом України у законний спосіб і тому я звертаюся до Вас – пане Президент.
Пане Президент, можливо під час проїзду Миколаєвом Ви не звернули уваги на цілком пусту проїжджу частину вулиць по котрим рухався Ваш кортеж, та по кілька десятків автомашин, що юрбилися на кожній з прилеглих вулиць і котрих не випускала на головну дорогу міліція, якої вистачило на кожне перехрестя по декілька осіб? Можливо броньоване скло лімузину завадило Вам помітили масові потоки людей, багато з них з дітьми, що йшли по тротуарах пішки, тому що рух ВСЬОГО міського транспорту, на головних вулицях міста, було зупинено приблизно з 12 до 17 годин? Можливо Ви не помітили, що саме під час цього дійства полив дощ, заставши людей похилого віку, батьків з дитячими візочками зненацька, посеред дороги? Можливо Вам було б цікаво почути висловлювання на Вашу адресу бабусі – ветерана Великої Вітчизняної війни, котра дошкутильгала з палицею до зупинки тролейбуса, але так і не змогла дістатися у поліклініку на свої планові лікувальні процедури… Київське шосе і центр міста під час Вашого візиту викликали стійку асоціацію зі станом комендантської години, введеної окупаційною владою. Можливо Вам буде цікаво дізнатися, що внаслідок обурення людей, вщент було рознесено агітаційний намет Партії регіонів у одному з мікрорайонів міста.
Все це я спостерігав власними очами, коли теж йшов пішки чотири кілометри, і під час змушеної прогулянки у мене сформувалося декілька питань, відповіді, на які сподіваюся отримати особисто я та ще й декілька тисяч городян міста.
Чому, під час Ваших візитів, проводяться такі безпрецедентні заходи безпеки, яких не було навіть під час приїздів першого секретаря СРСР? Чи Ви так боїтесь народу, що Вас обрав на вищу посаду Держави? Чи не вважаєте Ви що для гаранта Конституції неприпустимо так поводитися з людьми, попираючи норми одразу декількох статей розділу ІІ і окремо статті 33 Конституції України, що гарантує свободу переміщення громадян України? Хто відповідатиме за машини «швидкої допомоги», які не змогли прибути до хворих, за зірвані зустрічі, нервові стреси похилих людей, здоров’я маленьких діток, які потрапили під дощ внаслідок вимушеної прогулянки? Чи поважаєте Ви тих людей, котрі найняли Вас охороняти їх Конституційні права і кожного дня працюють на утримання особисто Вас та всього величезного апарата Президента України, який забезпечує Вам комфортне життя? А якщо ні, то чи розумієте Ви, що будь-яка ємність має межу утримання тиску і чим більше підніметься тиск, тим більшій вибух очікує необачливого оператора?
Пане Президент. При Вас статки олігархів почали зростати небаченими темпами і в той же час знищені тисячі робочих місць підприємців. Країна все більше скочується до остаточного шматування та розподілу всіх стратегічних об’єктів державної власності між кількома наближеними до Вас «родинами», чого в таких масштабах ніколи не відбувалося.
При Вас з’явилися незрозумілі карні справи, котрі ані у народу України, ані у цивілізованого світу за кордоном не викликають жодної довіри. Це веде до ізоляції України з боку Євросоюзу та США, посилення ролі Росії у всіх сферах і галузях України і прямо загрожує її суверенітету.
Ви затвердили закон, дія котрого спрямована на поступове розмивання ролі української мови та заміни її переважно російською, що знову розхитало ледь стабілізовану ситуацію у суспільстві. І тому у мене та у мільйонів моїх співвітчизників виникає питання – чи то дії українського Президента?
Пане Президент, за роки Вашого керування країною у Вас не прибавилося симпатій серед тих, хто не голосував за Вас і значно убавилося серед Ваших прихильників, у минулому. На сьогодні, більша частина громадян України Вас не люблять і не поважають. Ваша влада тримається на безперервному посиленні репресивного режиму проти громадян України. У той час, коли кожного дня вмирають без належної медичної допомоги наші діти - закуповується додаткова поліцейська спецтехніка. За роки Вашого володарювання Україна втрачає міжнародний авторитет, а її народ перетворюється на кріпаків у олігархічних кланів. Терпіння українців довге, але не безмежне, тому пане Президент було б краще не доводити їх до того стану, коли вже не допоможуть ні паркани ні водомети, а в інтересах суспільства - піти у відставку добровільно.
Наприкінці хочу засвідчити, що я у цілком здоровому розумі, що може засвідчити багато співробітників та керівників підприємств, власноруч написав текст цього листа, без втручання і замовлення будь якої фізичної або юридичної особи, і повністю розумію можливі наслідки його публікації.
Олександр Перегончук,
«Пане Президент, звертається до Вас звичайний громадянин України, що не користується жодною пільгою, або імунітетом перед іншими співвітчизниками. Приводом же для цього відкритого листа з’явилися події, що супроводжували Ваш візит у Миколаїв з нагоди святкування 75 річчя Миколаївської області.
Відверто скажу, що ніколи не був і не міг бути Вашим прихильником щодо обрання на пост Президента України, внаслідок діаметральних протиріч наших принципів життя. Ми з Вами одного покоління але, коли я працював у пустелі Кара-Кум будуючи трансляційну мережу та на Уралі віддавав свій громадянський борг захисника Держави, розпочавши рядовим та вибувши до запасу офіцером, Ви відбували свій черговий строк покарання за скоєні злочини проти своїх співвітчизників. Думаю, що і в дев’яності роки ми теж не були по один бік «барикад».
Ми маємо зовсім різні ідеології і моральні цінності, але Ви обрані народом України у законний спосіб і тому я звертаюся до Вас – пане Президент.
Пане Президент, можливо під час проїзду Миколаєвом Ви не звернули уваги на цілком пусту проїжджу частину вулиць по котрим рухався Ваш кортеж, та по кілька десятків автомашин, що юрбилися на кожній з прилеглих вулиць і котрих не випускала на головну дорогу міліція, якої вистачило на кожне перехрестя по декілька осіб? Можливо броньоване скло лімузину завадило Вам помітили масові потоки людей, багато з них з дітьми, що йшли по тротуарах пішки, тому що рух ВСЬОГО міського транспорту, на головних вулицях міста, було зупинено приблизно з 12 до 17 годин? Можливо Ви не помітили, що саме під час цього дійства полив дощ, заставши людей похилого віку, батьків з дитячими візочками зненацька, посеред дороги? Можливо Вам було б цікаво почути висловлювання на Вашу адресу бабусі – ветерана Великої Вітчизняної війни, котра дошкутильгала з палицею до зупинки тролейбуса, але так і не змогла дістатися у поліклініку на свої планові лікувальні процедури… Київське шосе і центр міста під час Вашого візиту викликали стійку асоціацію зі станом комендантської години, введеної окупаційною владою. Можливо Вам буде цікаво дізнатися, що внаслідок обурення людей, вщент було рознесено агітаційний намет Партії регіонів у одному з мікрорайонів міста.
Все це я спостерігав власними очами, коли теж йшов пішки чотири кілометри, і під час змушеної прогулянки у мене сформувалося декілька питань, відповіді, на які сподіваюся отримати особисто я та ще й декілька тисяч городян міста.
Чому, під час Ваших візитів, проводяться такі безпрецедентні заходи безпеки, яких не було навіть під час приїздів першого секретаря СРСР? Чи Ви так боїтесь народу, що Вас обрав на вищу посаду Держави? Чи не вважаєте Ви що для гаранта Конституції неприпустимо так поводитися з людьми, попираючи норми одразу декількох статей розділу ІІ і окремо статті 33 Конституції України, що гарантує свободу переміщення громадян України? Хто відповідатиме за машини «швидкої допомоги», які не змогли прибути до хворих, за зірвані зустрічі, нервові стреси похилих людей, здоров’я маленьких діток, які потрапили під дощ внаслідок вимушеної прогулянки? Чи поважаєте Ви тих людей, котрі найняли Вас охороняти їх Конституційні права і кожного дня працюють на утримання особисто Вас та всього величезного апарата Президента України, який забезпечує Вам комфортне життя? А якщо ні, то чи розумієте Ви, що будь-яка ємність має межу утримання тиску і чим більше підніметься тиск, тим більшій вибух очікує необачливого оператора?
Пане Президент. При Вас статки олігархів почали зростати небаченими темпами і в той же час знищені тисячі робочих місць підприємців. Країна все більше скочується до остаточного шматування та розподілу всіх стратегічних об’єктів державної власності між кількома наближеними до Вас «родинами», чого в таких масштабах ніколи не відбувалося.
При Вас з’явилися незрозумілі карні справи, котрі ані у народу України, ані у цивілізованого світу за кордоном не викликають жодної довіри. Це веде до ізоляції України з боку Євросоюзу та США, посилення ролі Росії у всіх сферах і галузях України і прямо загрожує її суверенітету.
Ви затвердили закон, дія котрого спрямована на поступове розмивання ролі української мови та заміни її переважно російською, що знову розхитало ледь стабілізовану ситуацію у суспільстві. І тому у мене та у мільйонів моїх співвітчизників виникає питання – чи то дії українського Президента?
Пане Президент, за роки Вашого керування країною у Вас не прибавилося симпатій серед тих, хто не голосував за Вас і значно убавилося серед Ваших прихильників, у минулому. На сьогодні, більша частина громадян України Вас не люблять і не поважають. Ваша влада тримається на безперервному посиленні репресивного режиму проти громадян України. У той час, коли кожного дня вмирають без належної медичної допомоги наші діти - закуповується додаткова поліцейська спецтехніка. За роки Вашого володарювання Україна втрачає міжнародний авторитет, а її народ перетворюється на кріпаків у олігархічних кланів. Терпіння українців довге, але не безмежне, тому пане Президент було б краще не доводити їх до того стану, коли вже не допоможуть ні паркани ні водомети, а в інтересах суспільства - піти у відставку добровільно.
Наприкінці хочу засвідчити, що я у цілком здоровому розумі, що може засвідчити багато співробітників та керівників підприємств, власноруч написав текст цього листа, без втручання і замовлення будь якої фізичної або юридичної особи, і повністю розумію можливі наслідки його публікації.
Олександр Перегончук,
генеральний директор Концерну «Українська електроніка», м. Миколаїв»
Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter
Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки
