20 квітня – день народження Гітлера. Кажуть, що це не справжня дата, як і в Сталіна. Як і у Сталіна, навіть рік інший. Просто підганяли потрібні цифри під гороскоп, який віщував удачу. У диктаторів ще й не такі витребеньки були, хоча ніщо не могло їх врятувати, бо від долі не втечеш. У Путіна теж така чехарда з днем, місяцем і роком народження?

За великим рахунком, російські фашисти, які нині воюють на Донбасі проти України, незадоволені Путіним. Ні, фюрер і в Африці фюрер, наразі кращого нема. Але вони сподівались на бліцкриг, як у Криму, і на те, що жертви, якщо й будуть, то мінімальні. А їхні "вантажі-200" скидають у шахти, закопують у придорожні канави – у кращому випадку вивозять назад до Росії, де таємно ховають, а родичам покійних затикають роти грошовими подачками. Жодної героїзації "подвигу"!

Чимало російських найманців, які воюють на Донбасі, є справді фашистами. Вони й досі не приховують у соціальних мережах свої фотографії на тлі нацистських прапорів з правою рукою у вітанні: "Зік хайль! Хай живе Путін!". Насправді День Перемоги мав би стати для них траурним днем, похороном усіх надій без права на воскресіння. Проте путінська доктрина "русского міра" робить з цього непотрібного йому гарматного м’яса захисників не знати якої Вітчизни.

Зношується не лише метал, а й людина. Тупцювання на місці, коли нема швидкого реального захоплення нових українських земель, а, з іншого боку, розуміння, що у випадку наступу десятки й сотні трупів серед них неминучі, - змушують російських фашистів на Донбасі шукати нового фюрера, який би розв’язував за них усі проблеми, бо вони не навчені думати. Кремль вчасно сплавив Гіркіна, бо зрозумів, що той приміряє на себе фюрерський мундир. Скільки би він тепер не виступав проти Путіна, в Росії його не почують. На Донбасі могли почути й обійтись без Путіна.

Російські фашисти на Донбасі виявилися гідними продовжувачами справи Гітлера. Вони вбивають українців лише за те, що ті є українцями. Їхній жорстокості могли би позаздрити гестапівці, а цинізм, коли вбивають мирних мешканців, яких буцімто прийшли захищати від бандерівців, не має меж.

Російські фашисти на Донбасі розуміють, що приречені, що перемогти не зможуть, що Путін давно поставив на них хрест. Лише питання часу – коли вони згниють у нерідній їм землі.

І все-таки пошуки нового фюрера продовжуються, адже фюрерство – це не результат, а процес. Якого б нового фюрера ближче до осені не запропонував їм Кремль, вони приймуть його як останню надію в своєму житті, якщо до того часу ще залишаться на цій грішній землі.

Прощавай, Путін! Хайль новий фюрер!