Один із найбільш цікавихпідсумків минулих виборів до парламентуу м. Києві був разючий та остаточнийпрограш т.зв. «молодої команди Л.Черновецького».

Остання, не зважаючина формальну відставку колишньогоміського голови, все-таки зберігаласвої позиції у місті. Більше того, самевони змогли стати представниками владина виборах у мажоритарних округах.Наприклад, заради підтримки на 221 окрузіколишньої видної «молодокомандниці»А. Шлапак, ПР навіть відмовила у висуненніколишньому багатолітньому лідерурегіоналів у столиці – В. Горбалю. Більшетого, саме під Шлапак цей округ і бувнарізаний, складаючись із шматків трьохрайонів столиці та двох не пов’язанихгеографічно частин. 

Чому? Щоб прирізати доокругу ще місця, де живе та вчилася А.Шлапак.

Аналогічна ситуаціябула і у більшості інших округів, де«зелене світло» на участь у виборах відвлади одержали такі соратники Л.Черновецького  к О. Довгий та О. Супруненко.

Що саме цікаве,представники влади не втрачали жодноїнагоди, аби підкреслити, якого плюндруваннята грабунку зазнавав Київ до того, якнинішній президент не призначив у містокерувати О. Попова. Багато розповідалипро мільярдні викрадення з бюджету. Проте, як розкрадали землю та комунальнувласність. Однак це все не тільки незавершувалося реальними кримінальнимисправами, але й навіть відставкою чиусуненням представників молодої командивід влади. Крім того, як вже відзначалосявище, саме їм доручили представлятиінтереси влади у київських мажоритарнихокругах.

Приміром, міський голова О. Попов розповідає, що з 2007 по 2010 ріку Києвавкрали 71 млрд., але ніхто нічого неробить, аби покарати тих, хто це робив.

Звісно, все це має чіткета недвозначне пояснення. Ті, хто захопиввладу в Україні, не розуміють Києва такиян, не мають серед них найменшогонатяку на авторитет.

Ще з 2004 року будь-якізгадки про вибори в Києві викликають уних певні побоювання. І побоювання цідосить обґрунтовані,якщо подивитисяна ті результати, які у місті традиційноодержувала ПР.

У таких умовах альянсіз «пташенятами гнізда Черновецького»був цілком логічним та обґрунтованим.У керівництві ПР вважали, що саме вониможуть тримати Київ у покорі, використовуючитрадиційні гречконосні технології.Оскільки влада вважала, що «черновецькі»дають результат, то їх не тільки непоспішали розкуркулювати, але й намагалисяінтегрувати в команду ПР, роблячи дляних на всіх мажоритарних маршрутахзелене світло.

Нічого особистого –це просто був взаємовигідний бізнес.

І от тепер для них настаєзовсім інший час. Виявилось, що старі,відпрацьовані технології більше непрацюють. Що розносом гречки та іншим«добром до людей» більше нічого в Києвіне досягнеш.

Думаю, що тут спрацювалокілька факторів. Насамперед, демографічних,що постійно зменшують кількість відомих«бабусь Черновецького». Інформаційних,адже під час нинішньої виборчої кампаніїтема пайків та гречки була ледь неключовою у журналістських розслідуваннях.А у Києві наданий момент є найкращепокриття мережею Інтернет, що давалокиянам можливість дізнатися про те, хтоконкретно рветься представляти їх упарламенті. Звісно, свою роль зігралиі політичні чинники. У київських округахпереважно здобували перемогу єдинікандидати від ОО. Не залежно від того,наскільки сильними вони були, наскількипотужну кампанію проводили. Цим киянипросто виразили свою політичну позицію,що переводить виборців на інший рівеньполітичної свідомості. Не «совкової»,коли ти голосуєш за «благодетеля», якийвстановив тобі біля під’їзду лавочкита видав по 100 грн., а політичної. А цевже крок уперед, якби ми не ставилисьдо політиків, яких обрали.

Хоча для самої «молодоїкоманди» все це не має найменшогозначення. Байдуже, чому вони програли.Головне, що вони програли, а тому більшене становлять будь-якої користі длягосподарів України.

Для керівництва ПР вонизавжди були простими випанками. Не рівнястарій номенклатурній еліті. І тепер,коли вони більше нікому не потрібні, їмпро це швидко пригадають.

Лінія, яку гне влада вУкраїні, проста та прогнозована. У нійнемає місця для постійних союзниківабо ворогів. Є лише потрібні або непотрібніперсони. Приміром, О. Мороз був колисьпотрібен, а тепер вже не потрібен, і томуйого просто ігнорують.

Але «молодукоманду» ігнорувати не будуть, аджеза роки управління Києвом вони встиглинакопичити мільярди умовних одиниць(про що, власне, і казали самі представникивлади).

Тепер, коли вони більшеінтересу та цінності не становлять,очевидно про них можуть згадати «нагорі». Згадати про те, що не зайвим булоб їх розкуркулити.

Загалом, ситуація уКиєві виглядає зовсім безрадісною дляПР. Наступного року все ж доведетьсяпроголошувати вибори мера. За кандидатавід ПР Київ не проголосує. Фальсифікувативибори у столиці не вийде. Тому доведетьсявідтягувати їх проведення до останнього.

Єдиний шанс, який бидозволив дещо посилити позиції владиу Києві, надала б ймовірна показоварозправа над колишніми представникамикоманди Черновецького. Це було б логічно,адже найкращий спосіб завоюватипопулярність в Україні – боротися (аще краще побороти) тих, кого громадянипросто ненавидять.

Особисто я думаю, щожодні показові процеси ПР у Києві недопоможуть, але я не сумніваюсь, що вониобов’язково спробують.

І якщо «молодакоманда» не приєднається доситьшвидко до свого боса у теплих краях, тона декого з них очікує суттєве зменшеннястатків, а на когось – і показові процеси.

Тому риданняодного з кандидатів після оголошеннярезультатів є цілком зрозумілими.Це ридання не стільки за мандатом,скільки через розуміння того, що вінстав «політичним лузером». А наша владапробачає все що завгодно, але ніколи невибачає невдах.

Петр ОЛЕЩУК