Іще незавершено підрахунок голосів, звіряютьрезультати на сервері ЦВК з данимипротоколів з «мокрими печатками».Тривають війни з фальсифікаторами набагатьох мажоритарних округах. Щеточиться боротьба з безчинством режиму,який в агонії, аби втриматися колокорита, «вигризає» для себе кожногодепутата шляхом брутальних фальсифікацій.

Але попри все – упершев історії Незалежності у Верховну Радувходить націоналістична сила – фракція Всеукраїнського об'єднання «Свобода».Вже сам по собі цей факт ознаменовує,без перебільшення, тектонічні зрушенняна політичній карті України.

Ці вибори показуютьнайголовніше: ніколи не можна зневірюватисяі опускати руки. Ніколи не можна думати,що все вже вирішено наперед і нема ніякоїнадії. Навіть попри всі ретельнопрораховані і сплановані махінації тафальсифікації, режим не може зупинитипрагнення людей до свободи. Те, що уВерховну Раду не просто проходить«Свобода», а навіть, попри брутальновкрадені голоси, проходить зі вражаючимрезультатом – яскраве свідчення тому.

Сценарій, за якимвідбувалися вибори, був з точністю на100 відсотків прогнозований націоналістами.Як ми й передбачали, режим застосуваврозроблену ще Леонідом Кучмою схемузахоплення влади, згідно з якою левовучастку депутатів у Раді для партії владизабезпечують напаковані мільйонамивкрадених грошей мажоритарники, котріздійснюють нечуваний підкуп виборціві застосовують люб'язно наданий їм укористування адмінресурс. Чого вартіхоча би ті цинічні прийоми підкупу, якізастосовував на своєму окрузі один зчисленних віп-кандидатів, синпрем'єр-міністра Миколи Азарова Олексій,і на які ніяк не реагували суди. «СлугиФеміди», до слова, цинічно не спромоглисявідшукати зв'язку між Олексієм Азаровимта організацією «Наш регіон» ОлексіяАзарова», яка й здійснювала підкуп. Ітаке відбувалося майже на кожномумажоритарному окрузі. Як ми й передбачали,практично усіх нібито «незалежнихкандидатів» Партія регіонів уже наперших прес-конференціях негайнозаписала у свій актив…

Ці вибори яскравопідтвердили і той факт, що на сьогоднісоціологія в Україні іще не сталанезалежною інституцією суспільства,як то є у цивілізованих країнах світу.В Україні дані соціологічних дослідженьварто сприймати з великою обережністю,адже вони нерідко є інструментомманіпуляції суспільною думкою, а самісоціологічні організації та соціологипрямо залежать від тих, хто фінансуєїхню роботу, себто переважно від партіївлади. Є, щоправда, й об'єктивна причинатого, що соціологічні дані помітновідрізняються від реального волевиявленнягромади. Схеми проведення соціологічнихдосліджень, застосовувані в Україні ,розраховані на демократичні суспільства,а українське суспільство на сьогоднітаким не є. Тож більшість виборців, якто є у кожній країні з ознакамитоталітаризму, воліє завбачливо неказати наперед про свій вибір –побоюючись, що це може негативнопозначитися на житті та добробуті,призвести наприклад до втрати роботи.Наголосимо, що іще тижнів три томубільшість соціологів сперечалися проте, чи є «Свобода» твердо непрохідною,а чи гойдається на межі прохідності.Результат, який отримали націоналісти,виявився більш як удвічі (!!!) вищий, аніжїм пророкували. Це звісно ж, не статистичнапохибка. Отож, результат «Свободи»посадив придворних соціологів таполітологів «у калюжу».

Нагадаємо також тойпромовистий факт, що всього за день довиборів лідера «Свободи» Олега Тягнибока не пустили на телеканал «Інтер», мотивуючице тим, що «Свобода», бач, за якимисьтаємничими соціологічними даними, непроходить до Верховної Ради. Фактичнийпровал соціології на цих виборах-2012відтінили й реальні результати політичногопроекту Наталії Королевської, якомутривалий час обіцяли тверде проходженняв Раду і який на виборах не набрав навітьдвох відсотків голосів. Тому обираючиполітичні сили, українці сьогодні маютькеруватися насамперед власною думкою,потребами нації, суспільства.

Ще цікавий урок. Цівибори до Верховної Ради показалинеспроможність аргументів тихзаангажованих політологів та аналітиків,які «авторитетно» стверджували, нібито«Свобода» погано працює у місцевихрадах Західної України і катастрофічновтратила довіру виборців. Ба більше –ця маніпулятивна теза виявиласяабсолютною маячнею. На місцевих виборахдо Львівської обласної ради 2010 року«Свобода» набрала близько трьох десятківголосів. На цих виборах до ВерховноїРади націоналістичну політичну силуна Львівщині, за попередніми даними,підтримало понад 38 (!!!) відсотків виборців.Себто результат «Свободи» традиційнозріс, а в цьому конкретному випадку –на вражаючі 8 відсотків. Аналогічнаситуація – і в інших Західних областях.Івано-Франківщина віддала «Свободі»понад 39 відсотків голосів (наразі,нагадаємо, можемо говорити лишень пропопередні дані). На Тернопіллі «Свободу»до Верховної Ради підтримало понад 31відсоток жителів області.

Ці вибори яскравоспростовують міф, що націоналізм несприймають на Сході та на Півдні України.За попередніми даними на сайті ЦВК,«Свобода» подолала прохідний бар'єр наДніпропетровщині – 5, 19% , а у Севастополіза націоналістів проголосували близькопівтора відсотка виборців, що до нестямишокувало місцеві проросійські організації,які досі тут привільно почувалися, тапалких «совків» – колишніх працівниківорганів, енкаведистів, які з виходом напенсію вибрали комфортний Севастопольмісцем свого постійного проживання.

Вибори засвідчили такожі те, що 70 років радянського поневоленняне стерли в українців їхню генетичнупам'ять і що сьогодні вона зновупробуджується. Адже добрий відсоток за«Свободу» дала колиска УПА Волинь –майже 18 відсотків голосів - та овіянаупівською славою Рівненщина – майже17 відсотків голосів. А також – крайбезстрашних отаманів 20 років Кіровоградщина(Січеславщина) – 6, 5 відсотка голосів…

Вибори до ВерховноїРади-2012 року засвідчили: гроші такидалеко не завжди вирішують все. У багатьохмажоритарних округах, де олігархічнимгрошам і підкупу виборців протистоялиІдея, Дух, Боротьба і Слово – переконливуперемогу здобули націоналісти. Наприклад,Юрій МИХАЛЬЧИШИН на своєму окрузіборовся проти олігарха Богдана Дубневичаі здобув переконливу перемогу. За данимипаралельного підрахунку голосів Юрійнабирає близько 48 відсотків, а йогоконкурент – у межах 23. Переконливуперемогу здобув й Андрій ТЯГНИБОК, якийборовся проти нечуваного підкупувиборців, що його здійснював заступникголови «Нафтогазу» товстосум АндрійЛопушанський. Андрій Тягнибок здобувпонад 35 відсотків голосів, його конкурент– 27. Така ж ситуація і на багатьох іншихокругах, де перемогли кандидати відоб'єднаних сил опозиції (ВО «Батьківщина»та ВО «Свобода»). Не спрацював і заснованийна божевільному фінансуванні гетьпозбавлений змісту політичний проект Наталії Королевської «Україна –Вперед!». За оцінками «Doors Consulting», «Україна-Вперед!» витратила на передвиборчукампанію близько 60 млн доларів (!!!), та– марно! Тому, вочевидь, ці вибори маютьстати уроком для тих, хто зухвало вважає,що все на світі можна купити… Ці виборитакож продемонстрували суспільству,на яке зухвале беззаконня здатнийтоталітарний режим у своєму прагненнівтримати виповзаючу із рук владу.Українці стали свідками того, як виборчийпроцес перетворюють на своєрідний парадгрошових мішків, цинічних у своїйбезкарності олігархів. Чесно здобутіу виборців голоси опозиційнимкандидатам-мажоритарникам доводитьсябуквально виривати у ставлеників влади,котрі, витративши на виборчу кампаніюбожевільні суми, не гребують навітьпогрозами та фізичною розправою. Навиборчих дільницях, як і за батечкаКучми, знову з'явилися ті, кого там немало би бути – бритоголові «братки»,беркутівці. А ще – сльозогінний газ.Аби «витягнути за вуха» потрібногокандидата до перемоги, не гребувалитрадиційним «набором» маніпулятора,таким як вкидання пачками бюлетенів,вимкнення світла під час підрахункуголосів, виснажування членів дільничнихкомісій багатогодинним очікуванням,Вперше на цих виборах голови дільничнихвиборчих комісій, не витримуючи шаленоготиску, – плачуть, масово потребуютьмедичної допомоги…

Тим часом з приходом«Свободи» в парламент дрижаки охоплюютьусіх українофобів та маніакальнихмрійників, які ще тиждень тому сподівалисявідродити в Україні нафталіновурадянщину, зухвало маршируючи з портретамиСталіна, встановлюючи пам'ятники Лєніну,Брежнєву, Кучмі… Лемент усіх тих «людейз минулого» сьогодні набирає нечуваноїсили. Ситуація нагадує ту, яка була післятріумфу «Свободи» на місцевих виборах2010 року. Не стримується і висловлюєзаклопотаність присутністю «Свободи»в парламенті прем'єр Азаров. Численнігоре-політологи вкотре намагаютьсянав'язати виборцям думку, нібито «Свобода»… налякає Європу. Насправдітакі заяви розраховані хіба на невігластволюдей чи їхню непоінформованість. АджеЄвропа й сама сьогодні переживаєсвоєрідний ренесанс націоналізму тасплеск популярності націоналістичнихполітичних партій. Варто згадати хочаб нещодавні здобутки, зокрема що лідерка«Національного фронту» Франції здобулатретє місце у боротьбі на пост президентасвоєї країни. Націоналістичні партіїє серйозними гравцями на політичномуполі Австрії ( «Партія свободи»), Фінляндії(партія «Справжні фіни»), Швейцарії(Швейцарська «Народна партія»), Болгарії(партія «Атака») та багато інших. Зрештою,показовою є та істерика, яка сталася зголовним комуністом Петром Симоненком,коли він видушив із себе, що для Українинібито буде трагедією прихід «Свободи»у парламент. Адже один із законів, якийпропонуватиме «Свобода» у новій ВерховнійРаді, буде закон про заборону комуністичноїідеології. І наша рука не здригнеться…

Що по-справжньому маєжахати Європу – це власне добрий відсотоккомуністів, заснований на підтасовціголосів партією влади, яка однозначнопотурбувалася про гарний результат длясвоїх відданих партнерів по коаліції,які хоч і белькочуть про якусь віртуальну«опозиційність», на ділі ж (себто підчас відповідальних голосувань упарламенті) – ніколи не підводять своїх«товаріщей» із Партії регіонів. Аджесьогодні практично по свій Європізаборонена навіть символіка злочинноїкомуністичної ідеології. Зрештою, з 1жовтня символіку комуністів заборониланавіть Молдова, а днями й узагалівідбулася знакова подія – у Монголії,в Улан-Баторі – вперше демонтувалипам'ятник Леніну як людині, що причетнадо винищення монголів. До слова, комуністСимоненко мав би відповісти занедобросовісну рекламу, яка малювалайого, ситого буржуя з триповерховимпалацом вартістю мільйон доларів ісімома квартирами, якими він володієвкупі зі своєю жінкою, – полум'янимборцем з буржуями. Рекламу, яка вводилав оману виборців, стверджуючи, що вождьКПУ, яка входить до провладної коаліціїі яка останніми роками те й робила щовідбирала країну від народу, – теперраптом буде її повертати.

Але увесь той ґвалт зуст проросійськи налаштованих «експертів»та ставлеників Кремля, а також всіхмастей україноненависників, які,вочевидь, ночами ковтають валідол іхлепчуть валер'янку, – всього лишдрібничкове булькання в череві застояногоболота, яким не варто вельми й перейматися,бо – є важливіші справи.

Кожен голос, якийукраїнці віддали «Свободі», націоналістисприймають як величезну відповідальність.Адже проходження «Свободи» у парламент– це лише перший крок, поворот на першіпів градуса того корабля, який, образнокажучи, сьогодні пливе у вирву. Далі –важка й серйозна боротьба, яка маєнадмету – повалення режиму Януковичата усунення руйнівних наслідків йогоправління. Українці показали, що їхнярука не здригнулася віддати голос заВсеукраїнське об'єднання «Свобода».Тепер черга націоналістів продемонструвати,що їм разом із партнерами по опозиціїстане сили вистояти в обороні інтересівнації, суспільства.

І рука націоналістівточно не здригнеться – змінити Все накористь українців!

Олег ТЯГНИБОК