Тюрма дає відстороненістьвід дрібного. Це – своєрідна дієтаподій, при якій загострюється відчуттямасштабу.

У ці дні я вважаю за свійобов'язок звернути увагу на історичнузагрозу, що ховається за лаштункамибільш яскравих і обговорюваних подійз відставки Уряду та підготовки дороботи нової Верховної Ради.

Всіпрожектори суспільної уваги спрямованісаме туди. Поза тим, саме доля державибуде піддана випробуванню зовсім вінший площині.

Нагадаю: спочаткубули озвучені Москвою запрошення доінтеграції з Росією в обмін на знижкиу газовій торгівлі. Потім в Україні буластворена спеціальна організація підпретензійною назвою «Украинский выбор»,яка заходилася обробляти замордованийправлячою мафією загал у трьохнапрямках:

- Європа нас не чекає, тамсвоя криза,

- Митний союз із Росією– панацея для української економіки,

-законодавче закріплення українськоїєвроінтеграції треба скасувати.

Багатохто звертав увагу на серйозність намірівпана Медведчука у втіленні його новогопрокремлівського проекту. «Ці новісигнали імперських сурм – не учбові»,писав я у квітні.Було ясно, що вихід з тіні «сірогокардинала» не обмежиться примітивнимбажанням отримати депутатський мандатчи урядову посаду. Його амбіції –геополітичні.

Прийняття закону прореферендум та його підписання Януковичемзняло всі недомовки. Це – третій дзвінок,ні – сирена, яка свідчить про завершеннясценарію повороту України з європейськогошляху в імперське стійло.

Ми частодивуємося, перечитуючи українськуісторію, – як можна було не побачитиявні загрози колонізації? Як можна булозупинятися на півдорозі до перемоги іу внутрішніх чварах прирікати всю справуна катастрофу? Прикладу такого летаргічногосну українських еліт на ключовихроздоріжжях історії – безліч. Згадувативсі – не вистачить брому. Краще скинутиполуду суєти і побачити нову загрозу вїї доконаному плані антиєвропейськихсил в Україні та за її межамисущими.

Очевидним стане те, що штатніспікери ПР завчено мимрять проєвроінтеграцію, уколисуючи суспільствояк у кріслі-гойдалці, де є видимістьруху без наявності власне руху. Насправдіклан Януковича розуміє, що вигратинаступні президентські вибори 2015 рокунавіть шахрайськими методами 2012 рокуне вдасться. Нинішня перевага демократичнихвиборців над його електоратом у 7% голосівпісля неминучого дефолту збільшитьсяу рази.

Тому провокації розколів вопозиції, маніпуляції рейтингами тадискредитація демократичних сил узалежних ЗМІ – відходять на другийплан. Головна робота в Адміністраціїпрезидента зводиться до:

- ВеликогоРозпродажу попередньо знеціненихголовних багатств країни: землі, ГТС,портів, Укрзалізниці тощо,

- ВеликоїЗмови про здачу незалежності в обмінна ярлик васального псевдопрезидентсвасуб'єкта Євразійського союзу.

Яктільки ці два етапи завершаться – будезапущено відповідний референдум.Технічну функцію по його організаціївиконає медведчуківський «Украинскийвыбор», який при повному сприянні АП ізареєструє, і проведе цей фарс у стиліавстрійського «аншлюссу» 1938 року. Кожен,хто читав закон про референдум, знає,що не виграти цей процес волевиявленняв окреслених чечетовською рукою умовахукраїнська влада ніяк не може.

Привсій загрозливості ситуації зупинитицей план все ще є повна можливість. Якщоне спати і не дурити себе ілюзіями, щовсе якось минеться.

Вирішальнийфакт полягає у тому, що договір проАсоціацію з ЄС унеможливлює цюкремлівсько-януковичцьку змову.Підписання Угоди про асоціацію з ЄСюридично зупиняє нав'язуваний нам Митнийсоюз із РФ.

Відтак я закликаюукраїнські парламентські демократичнісили, лідерів громадянського суспільства,українську культурну, духовну таекономічну еліту звернутися доєвропейських інституцій з проханнямпідписати цю Угоду Україна-ЄС.

Ярозумію, що на перешкоді стоять кричущіфакти фальсифікацій виборів, політрепресій,утисків прав і свобод громадян країниЯнуковича. Ми всі дуже хотіли би, щобвсе це було спершу подолано. Але давайтедивитися у вічі правді: чекати цьоговід Януковича марно. Він не тільки нехоче, а просто не може усунути того, щоє суттю його нинішньої влади і завтрашньогоперебування на свободі.

Чекатиперемоги над Януковичем до 2015 року вцьому стані геополітичної невизначеності– означає дати відбутися плануантиєвропейських сил. Які після цьогоу нас будуть "вибори" – спитайтеу білоруської опозиції.

Тому явпевнений: час діяти. Якщо влада саботуєєвропейську інтеграцію, то демократичнісили мають взяти цей життєво важливийпроцес у свої руки. Якщо в Європі вженіхто не хоче розмовляти з українськимвладним режимом, то може варто ініціюватисаміт ЄС-Україна в іншому форматі, депід українським прапором за столомсидітимуть зацікавлені в процесі лідериопозиційних сил і громадянськогосуспільства?

Досягнення процесу впідписанні Асоціації Україна-ЄС станев такому разі не тільки перемогою надзадуманим планом здачі України в минуле,що не минулося. Ця угода стане ще й дужепотрібною нинішньому українськомусуспільству ін'єкцією оптимізму, щопосилить переможні для опозиції стартовіумови перед виборами Президента 2015року.

У мене немає готового алгоритмудля досягнення доленосної Угоди проАсоціацію. Ситуація дійсно не проста іїї треба обміркувати широким коломінтелектуалів. Але у мене є абсолютнапереконаність в тому, що зараз ми – вточці неповернення. Саме зараз творитьсямайбутнє. Або – або. Брами нової епохизачиняються. Великі цивілізаційніпроекти Західного світу і «Русскогомира» не залишають в Європі жодногосерйозного ресурсу. Українська земляі люди – стратегічна ціль тих, хтовибудовує новий глобальний порядокденний. Такий історичний шанс прилучитисядо великого проекту випадає дуже рідко.Для мене самоочевидним є те, що ми маємообрати той проект, де краща демократія,вищі соціальні стандарти і новітнішітехнології. Все це забезпечує європейськийвибір.

І якщо ми хоч чогось навчилисяу історії, за цей вибір треба боротися.Кожному. Саме тепер. З усіх сил.

Юрий ЛУЦЕНКО