Впродовж багатьох роківукраїнців наполегливо переконували,що представники великого капіталу,котрі вже майже завершили процеснакопичення у своїх руках всіх стратегічнихактивів нашої держави, є не лише вимушенимипатріотами України, але й так званимиекономічними націоналістами. Першускрипку в цій оді олігархам відігравалипровідні засоби масової інформації,які, що власне і не дивно, їм же і належать.Аналітики та експерти різного калібрузмагались у пошуці аргументів на користьтого, як сильно відрізняються інтереси Ахметова та Фірташа від інтересівКремля, і як вони героїчно боронятьУкраїну від московської економічноїекспансії.

Варто визнати, що коштина ці заяви та їхнє тиражування буливитрачені не даремно. Велика кількістьдостатньо притомних людей настількизвикли до цієї тези, що навіть ненамагаються оцінити її критично. Більштого, будь-яку публічну спробу поставитипід сумнів незалежність українськогоолігархату від Лубянки зустрічає хвиляагресивних, проте не аргументованихзвинувачень у лівацтві та маргіналізмі.

Однак навіть найбільшаагресія захисників українських магнатів,не змінить історію становленняфінансово-промислових груп. Тим більше,якщо це становлення продовжує триватипросто на наших очах. Звичайно, можнабагато говорити про те, що СКМ є економічноюреінкарнацією Української ПовстанськоїАрмії, проте тоді не зрозуміло, чомуприватизація Ахметовим енергетичнихпідприємств здійснюється за кошти, якійому виділяються російськими державнимиВТБ та Сбербанком России.

Олександр ДАНИЛЮК