Судячи з усього, наш дорогий президент спробував вирішити свої зовнішньополітичні проблеми тим самим методом, як вирішує внутрішні.

А метод у нього лише один - щоправда, досі не підводив.

Як тільки Янукович бачить перешкоду, яку не можна одномоментно усунути за допомогою кишенькових правоохоронців, «спортивних депутатів» чи валізи з баблом - він іде пити зі своїми опонентами чай.

І коли вони після цього розслабляються, втрачають темп, і замість того, щоб привезти на площу ще більше наметів і присунути їх ще ближче до Банкової, починають розповідати друзям і близьким - хто про те, як він пив чай з президентом, хто про те, скільки йому відломиться за компроміс - Янукович і його подільники спокійно, вже з мінімальним спротивом, продавлюють те, що й збиралися від початку, після чого вже роблять з опонентами що хочуть.

Схоже, з Путіним Янукович вирішив зіграти у ту саму гру. З’їздити до Москви - попити чайок, щось невиразне пообіцяти, малозначуще підписати і отримати за це знижку на газ, після чого продовжити загравання з Європою.

Але, вочевидь, подзвонив йому Баррозу і сказав: щось підпишеш - не бачити тобі саміту. Янукович одразу: «А якщо не підпишу?» - «Тоді буде. І дуже скоро». Ну, Янукович і відклав візит, і розмірковує тепер, кинуть його європейці чи не кинуть.

Отак все просто. А політологи тут розумно і багатослівно сперечаються, напружують свої зв’язки в оточенні президента, щоб з’ясувати, до чого б це воно. А воно ж примітивно все і зводиться все до того, що надурити можна лише того, хто тобі вірить.

А хто ж зараз вірить Януковичу? Дурних нема. 

 

 

Олена БІЛОЗЕРСЬКА bilozerska