2012-ий – багатий напоказові тенденції. Одна з них – зміцненняпочуття панічного страху в умі і серціпрезидента України.

Віктор Янукович боїться.

Президент боїться жартівнад собою, боїться незручних запитань,боїться сказати якусь дурницю, з якоїбуде країна реготати. Тому вже понадрік не проводить жодної прес-конференціїдля українських журналістів. Протягомвсього 2012-го дав лише з десяток повноціннихінтерв'ю окремим ЗМІ. Для тих, хто забув,нагадаю – Леонід Кучма в останні рокипрезидентства проводив таку спеціальнупрес-конференцію щомісяця – усереду.

Президент боїться, щодепутати-опозиціонери підуть з залипарламенту під час його виступу, як цевже траплялося. Тому він не йде до Ради,щоб відкрити перше засідання новогоскликання (уявіть – лише звернення зекрану!) Такої вольності навіть Кучма собі не дозволяв, він відвідував депутатівнавіть у часи найнапруженішогопротистояння у залі під куполом. ВікторЯнукович свідомо уникає того, щобз'являтися серед нелояльноїпубліки.

Президент боїться свіжогополітичного повітря, бо воно часом дменеконтрольовано. Тому він прем'єромвкотре ставить сто разів перевіреноговетерана Азарова, а спікером – доброгодруга-дідуся Рибака.

Президентбоїться, що на нього знову впаде вінокбіля якогось монумента, або його хтосьторкнеться несанкціоновано інепередбачувано. Тому його та Азарова стережуть 14 охоронців під час молебну,де навколо самі монахині.

Президентбоїться за долю Межигір'я і за свою долюу тому Межигір'ї. Тому забезпечив тамнечувану воєнізовану охорону зхарактерними мурами навколо.

А щепрезидент дуже боїться програти навиборах 2015-го року. Боїться кримінальногопереслідування. Боїться за своє майбутнє,яке не зовсім зрозуміле навіть длянього.

Віктора Федоровича затролили.І він емоційно піддався цьому. Він ставбоятися. А тому став на шлях програшу.І тут треба або долати цей страх,вичавлювати з себе комплекси один заодним і виходити до людей, абоналаштовуватися на отримання остаточногодіагнозу.

Руслан КУХАРЧУК