Найбільше, що вразиломене в день оголошення вироку вбивціжурналіста Гонгадзе – фраза, якуповторять чи не всі репортери із судовоїзали. Вирок Пукач вислухав із молитовникому руках…

Протягом усіх п’ятигодин, поки судді читали вердикт.

Тримався за книжку,немовби за громовідвід. Буцімто затисячоліття спресовані слова псалмівмогли його тепер захисти від себе самоговчорашнього.  Від звіра в людськійподобі, котрий заслужив генеральськілампаси, поста начальника управлінняконтррозвідки МВС, насамперед, завдякизнущанням над людьми, вбивствами.

Очевидно, що ці криваві«геройства» ватажка і його жахливого«ескадрону смерті» продовжувалися біще довго, якби вчиняючи зухвалі йкриваві свої розправи з неугоднимирежиму Л. Кучми людьми на замовлення,вони не натрапили на Г. Гонгадзе.

Більше того, на йоговельми організованих, мобільних друзів.Авторитетних у Києві, і що важливо, -далеко не з лякливого десятка. Котрінавдивовижу швидко, якщо не сказати, -майже, блискавично вирахували, куди мігзненацька, в одну мить щезнути, зникнути,загубитися поміж людьми їх щирий друг.Якби вони не забили в усі можливі дзвони.І вже за добу – другу замало не всікиївські теле-, радіоканали, газетиповідомляли: зник журналіст, допоможітьзнайти. А ще згодом  безцеремонно івідверто запитували з усіх можливихрупорів: Кучма, де Гонгадзе?

Напевне, якби ми жилив європейській державі, а не на тванистому,багнистому переході України від «совка»й невідомо куди, то дії перевертня ззолотими погонами були б достойнооцінені від імені суспільства судом.Адже що насправді сталося?

У Міністерстві внутрішніхсправ, під проводом самого міністра,була створена і активно орудувалажорстока і нещадна банда вбивць таголоворізів, які, насамперед, переслідувалиборців проти режиму Л. Кучми. Вонимордували всіх, не вагаючись зносилиголови тим, на кого лишень указувавперст згори.

Скажіть, хтось ізукраїнців вважає, що дії цієї групи, доскладу якої входили міліцейськийгенерал, два полковники, ще троє старшихофіцерів знайшли належну оцінку всудових вердиктах, яких щодо цього уже,до речі, маємо аж три?

Так, вони всі ниніув’язненні. Але українська Феміда всезробила для того, щоб народ не побачивцю банду в анфас і профіль – щоб воназасвітилася у повному складі, на однійлаві підсудних.

Напевне ж тому, аби людне переконався у тому, не зрозумів, щоці бандюги в одностроях і були найбільшнадійним підручним підрозділом влади– справжнім середньовічним «ескадрономсмерті».

У різний час, у різнихмісцях, за різні протиправні дії їхпосадили на нари, цих старших офіцерівМВС.

Одних за те, що вивозилиз Києва, били, знущалися з помічниканародного депутата України, котрогоголим прив’язали до дерева і покинулив лісі. Інших перекинчиків судили зате, що полювали за Гонгадзе, виконувализлочинний наказ генерала, вивезли йогов Таращанський ліс, допомагали Пукачувбивати журналіста, закопувати йоготіло, знищували сліди зовнішніхспостережень за політичними противникамирежиму Л. Кучми.

Окремо від інших судилисамого вбивцю у лампасах, який редактораІнтернет видання задушив паском,переламавши йому кадика…

Іншими словами, усюкартину діянь звірів у погонах подрібнилина окремі картинки. Щоб зумисне порушитизагальне полотно нелюдських учинківвовкулаків. Аби народ не побачив, незрозумів, що найкраще просуваються покадрових щаблях, отримують додатковізвання і шикарні квартири в особливомупідрозділі МВС - контррозвідці ті, хтокраще знущається над бідолахами, котріпотрапили під команду «фас!»

Що найкращими офіцерамиміліції за часів Л. Кучми були звірі впогонах…

Ця розпорошеністьпроцесів, як мені здається, дала змогууникнути і небажаних до слідства, азагалом і до влади запитань: а чи всізлочини, які вчинив «ескадрон смерті»Пукача, розкриті?

Тут варто підкреслити,що один із учасників процесу над О.Пукачем, колишня його жертва журналістОлексій Подольський, над яким міліціянтив цивільному вчинили брудний самосуду лісі, а також підпалили двері йогокиївської квартири, по закінченні суду,у студії телеканалу ТВі заявив, що недивлячись на його неодноразові заяви,слідство й суд навіть не стало реагуватина те, що перевертні в погонах, схоже,убили ще як мінімум двох людей із їхньоїполітичної сили. Надто ж загадково іраптово вони померли…

Коли влітку 2009 рокунарешті було затримано екс-генерала О.Пукача, керівництво країни впевненозаявляло: судовий процес на міліцейськимиперевертнями буде відкритим. Позаяк ажнадто резонансною для суспільства єсправа загибелі журналіста Гонгадзе.Фактично його смерть призвела дотектонічних зрушень у свідомостігромадян, підштовхнула людей до Майдануі Помаранчевої революції.

А що ж вийшло насправді?

Практично всі судовізасідання зробили закритими, журналістипотрапили на процес лише в останніййого день – на оголошення вироку.

Чи не є це ще одним,зайвим доказом того, що влада бояласяправди про убивць із «ескадрону смерті».Щоб народ із показів обвинувачуваного,свідків, заяв і реплік у суді не вирахувалиголовного – хто був замовником убивстважурналіста Георгія Гонгадзе.

Суд так і не відповівна це запитання. А це означає, що дванадцятьіз лишком років правоохоронні органиУкраїни, не зважаючи на те, що декількаразів за цей час помінялися главидержави, прем’єр-міністри, обрано новісклади законодавчої гілки влади,оновилося кримінальне законодавство,так і не зуміло офіційно відповісти назапитання: хто дав команду навічнозакрити рот журналісту, відрубати йомуголову?

Щоправда чоловік ізмолитовником у руках в клітці засудженогона запитання головуючого в процесі, чивизнає він себе винним видав із себе:«Визнаю, коли тут зі мною будуть Кучмаі Литвин».

Але, як, ви гадаю,розумієте, друзі, що так думає колисьгрізний і безжалісний Пукач, проте вінце все-таки не Феміда України. А вхопитиза яйця головних убивць мала саме вона. 

Залишається без надіїсподіватися, що цей день в Українунарешті колись таки прийде. Іншого нампросто не дано…

Олександр ГОРОБЕЦЬ