Українські добровольціСталінграду.
До річниці закінченняепопеї Сталінграду.

31 січня - 2 лютогозакінчення Сталінградської епопеї, яказакінчилася капітуляцією Шостої арміїПаулюса. Однак, в реальності були моменти,які в офіційній історії не згадуютьсяпринципово, хоча, втім, цим «офіційнаісторіографія» грішить подібним чиномне тільки обставинами Сталінградськоїепопеї, але всієї війни в цілому.

Одниміз таких моментів, це участь добровольцівз народів СРСР у Сталінградській епопеї,зокрема українців. Де була чималакількість різних підрозділів,укомплектованих українцями, які очолювалистаршини Армії УНР. Ці старшини не тількивийшли з оточення, але й залишили спогадипро свою участь у Сталінградській битвіна німецькому боці (напр.,Снігур-Рафальський).Також доситьпримітною є біографія ПікульськогоМихайла теж старшини Армії УНР який у1941 р. вступив до Вермахту, командувавукраїнським батальйоном шуцманшафту,який входив до Шостої армії генералаПаулюса. У її складі і брав участь у бояхпід Сталінградом, йому пощастило зчастиною бійців як і ротмістру НазаренкоВійська Донського вийти з оточення.

Загаломбойовий шлях добровольців в складіШостої армії почався практично з першихбойових зіткнень її з частинами ЧервоноїАрмії в Україні. З плином часу постійнозростала кількість добровольців убойових підрозділах Шостої армії, таксамо як і в підрозділах забезпечення:шофери, піднощики боєприпасів, сапери,зв'язкові та інші

Командир батальйону76-ї піхотної дивізії Йохен Лезер згадує,наприклад, як двоє червоноармійцівдобровільно приєдналися до бойовихпорядків його підрозділу безпосередньовідразу після полону, і продовжилиучасть в бою, причому один з них ставдругим номером у розрахунку кулемета,а коли перший номер загинув, зайняв йогомісце.
Пізніше, коли вже Шоста арміясиділа глибоко в котлі, було достатньовоістину дивних епізодів - на сторонуоточених і практично переможенихдобровільно і зі зброєю в руках переходилидеякі з їх переможців. Відзначалисявипадки добровільного переходу на бікнімецьких військ не тільки одиночнихчервоноармійців, але також і невеликихстрілецьких підрозділів та «переїзди»танків разом з екіпажами.

Нанайдраматичніший момент Сталінградськоїепопеї кількість добровольців українців,прибалтів, росіян, донських козаків врядах Шостоїй армії оцінюється від 50до 70 тисяч чоловік, так само називаютьсяцифри до 90 тисяч бійців. Коротше кажучи,добровільні бійці були другою зачисельністю національною групою Шостоїармії після німців, перевершуючи числомрумунів, італійців і хорватів.

Осьлише деякі відомі українські частини: 6-й український батальйон (він же 551-йсхідний батальйон), 448-я окрема східнарота, українська будівельна рота приштабі 8-го піхотного корпусу (176-я східнарота), 113 східна рота - в складі 113-їпіхотної дивізії, українські 194-я і 295-ясхідні будівельні роти, 76-я добровольчасхідна рота (179-я східна рота), добровольчаукраїнська рота (552-я східна рота).І цене враховуючи Дивізії «Фон Штумпфельда»де був значний відсоток українців.

Цікавийфакт - навіть під час боїв у частиніСталінграда, були створені місцевіоргани влади з мешканців міста -бургомістри, старости, допоміжна поліція,так само було відзначено перебуванняв місті українських поліцейських зХаркова та Сум.Це так звана сумськадивізія котра так і не була повінстюзформована з українських шуцманів тадобровольців ЧА.

Найбільший слід вобороні Сталінграда добровольці залишилив найдраматичніший момент - в останнійперіод оборони, в момент капітуляції іпісля. Незадовго до розв'язки з частиниросійських та українських бійців буласформована дивізія, яка увійшла в історіюпід назвою «Фон Штумпфельд», названатак по імені командира - генерал-лейтенантаГанса Йоахіма фон Штумпфельда. Дивізіябрала активну участь у боях, поповнюваласяколишніми червоноармійцями, поступовочисельно зростала, офіцерські посадизаповнювались добровольцями з колишніхофіцерів РСЧА.

А тим часом жорстокібої в оточенні тривали. І 25 січня монолітШостої армії дав першу тріщину - командиром51-го армійського корпусу генераломартилерії фон Зейдліца-Курцбахом буввідданий наказ, що дозволяв командирамполків і батальйонів здаватися в полонбез особливого наказу. Паулюс наказ,зрозуміло, тут же відмінив, але своюроль наказ зіграв - почалася здача вполон окремих солдатів і підрозділів.

2 лютого насталарозв'язка - капітулювало Північнеугруповання генерала Штреккера. Аледобровольчі підрозділи не капітулювали- вони були надані самим собі і почалидіяти самостійно. Хтось вирішивпробиватися і загинув, хтось все жпробився, як наприклад, козачий підрозділосавула Нестеренко та курінь згадуванногостаршини Армії УНР Пікульського. Дивізія«Фон Штумфельд» зайняла глуху оборонуі протрималася від декількох днів дотижня (рахуючи з 2 лютого), останніпідрозділи стояли на смерть на Тракторномузаводі. Але і це ще не все.

Організований опірколи начебто був задавлений - та почалисяпартизанські дії груп вермахту .

Такимчином, добровольці відіграли значнуроль в битві за Сталінград, виконавшинаказ верховного головнокомандуючого,якому присягали - трималися до останньоїможливості, в ряді випадків до останньогосолдата і останнього набою, в рядівипадків - пробивалися до основнихнімецьким сил вже після того, як Шостаармія перестала існувати.

Ukrainian Military Honor