Новий 2013 рік розпочався двома серіями подій, які, без перебільшення, будуть мати доленосне значення для України. В хронологічному порядку першими з них були події, пов'язані з компанією «Аеросвіт». Сотні авіапасажирів не змогли вчасно дістатись своїх пунктів призначення, що зробило помітним широкому загалу початок процедури банкрутства цієї компанії. Ця процедура, в свою чергу, засвідчила перехід у рішучий наступ «сім'ї» на позиції одного з найбільших олігархів України Ігоря Коломойського.

Процес «пожирання» олігархів, про який я нещодавно писав, перейшов у видиму фазу, хоча його ознаки були в наявності принаймні вже півтора роки тому. Так, ще в травні 2011 року, мені розповідали про те, що підприємства Коломойського на Дніпропетровщині працюють по передоплаті (така собі «чорна мітка»), що свідчило про недовіру його партнерів по бізнесу до стабільності стану олігарха.

Зараз про проблеми пана Коломойського знає вже кожен, у кого є доступ до Інтернету і хто вміє читати – цей факт вийшов за межі бізнесових кіл. Спостерігаючи початок «большого пєрєдєла» (швидше – «глобального бєспрєдєла») неважко передбачити, як буде виглядати список олігархів після його завершення.

Важко сказати, скільки в Україні буде мільярдерів – більше чи менше ніж зараз, але одне можна сказати напевно – всі вони будуть родичами або близькими друзями Януковичів. Тут, як кажуть, «і до ворожки не ходи». Тим, які не мають щастя належати до цих категорій, я «не завидую» – ці слова Віктора Януковича найбільш відповідають ситуації, яка назріває.

Сергій ФІЛІПЕНКО